Що таке флірт та як його відрізнити від домагання? Як зрозуміти, що жінка дає згоду й чому не варто зловживати своєю владою?
Про це розповіла активістка, глава ГО "Студена", ініціаторка флеш-мобу #Янебоюсьсказати Анастасія Мельніченко під час свого виступу на Fem Talks, присвяченому домаганню та сексуальному насильству.
Гострі питання розглядали на прикладах реакції чоловіків після публікації у французькому виданні Le Monde, де акторка Катрін Денев та ще близько 100 французьких жінок публічно засудили кампанію Time`s up та #Metoo.
Публікуємо частину виступа Анастасії Мельниченко.
Цього разу заговорили порядні татусі, хороші підприємці, письменники. Тобто люди, яких багато хто поважає, почали писати речі у дусі "нарешті з’явились якісь жінки, які показали цим феміністкам, що таке жіночність"...
Власне, яка претензія у таких чоловіків до феміністок? Їм здається що це (питання згоди - прим. ред.) кінець романтичної любові - "ми не зможемо нормально взаємодіяти як чоловіки з жінками", "усе скінчилось", и т.д
У мене до таких думок є декілька питань. Невже ви вважаєте, що жінки нездатні відрізнити флірт від домагання?
Різниця між фліртом й домаганням лежить у понятті згоди. Й все. Згода - це те, що ми робимо у своє задоволення й без з примусу.
Зрозуміло, що у кожного є свої фізичні й психологічні кордони. Можливо Катрін Денев або комусь дуже ок, коли її незграбно цілують або мацають за коліно.
Але для мене це домагання, це мої кордони. Я не хочу щоб мене мацали, я не хочу, щоб мене чмокали, або тіскали за сіську. Я не даю на це згоду. Катін Денев дає згоду на це, я не даю.
Виходить, що нема якогось лекала, яке можна прикласти на всіх та щоб стало зрозуміло (як відрізнити домагання- прим. ред.). Потрібна інструкція, у яких випадках щось можна робити, а у яких не можна.
І тут я знову хочу звернутись до чоловіків. Еволюція нам дала неймовірний інструмент, він називається "мова".
Й насправді, для того щоб з’ясувати що для жінки ок або не ок, достатньо запитати "чи тобі нормально, що я беру тебе за руку?" "чи тобі нормально, що я беру тебе за ногу?", "чи тобі нормально, що я ще щось роблю?".
Якщо жінка каже "так", чітко, впевнено або ще якось виражає згоду, для цього не треба викликати юриста, нотаріуса і т.д.
Я згадую шум, який піднявся, коли шведських чоловіків ніби зобов’язали брати нотаріально завірену згоду від жінок на секс. Нічого подібного.
Жінки, як не диво, люди. Як не дивно, вони адекватні люди. Якщо вони кажуть так, то вони несуть відповідальність за свої слова, тому що вони є дорослими, повноправними людьми. Й цього "так" має бути достатньо.
Але знову ж, є питання влади. Влади і стосунків.
Одна справа коли ми на рівних й я кажу так. А інша справа, коли фліртує мій великий бос. Коли я (жінка-прим. ред) розумію, що від я від тебе залежу, від тебе залежить зарплата, робота тут чи не робота тут. Тоді моє так, може буди не зовсім "так. Й тут важливо, не зловживати своєю владою, яка у тебе є.
Але в принципі, якщо жінка каже "так", а не "ні" або відмовчується, то тут можна зрозуміти, що для неї цей флірт - це окей, й для неї це не буде домаганням.
Є ще така штука, на кшталт "якщо ми будемо питати, то це може вбити романтичні пориви".
Це дуже дивно чути, тому що коли на цьому пориві ви (чоловіки - прим. ред) летите з жінкою у ліжко, ви ж все таки у якийсь момент зупиняєтеся, щоб вдягти презерватив. Правда ж?
Й це не зупиняє, тому що є якась відповідальність. У цей момент ми ставимо на паузу романтичний порив, вдягаємо презерватив, а потім продовжуємо.
Й я вважаю, що зі згодою має бути абсолютно так само. Просто достатньо просто запитати "чи згодна ти, щоб я зробив так чи інакше".
Повний виступ Анастасії Мельниченко:
