3 історії про булемію. Розлад, який складно розпізнати

Наодинці такі люди можуть багато з’їсти, щоб відразу після застілля очистити шлунок
2159 23.01.18 11:30
Проблеми харчування йдуть пліч-о-пліч з емоціями та почуттями.
Проблеми харчування йдуть пліч-о-пліч з емоціями та почуттями. / Sarah Wintner

Булімія - це серйозний психологічний розлад, який може мати колосальні наслідки для здоров'я. Головне и надзвичайно складне завдання для близьких – вмовити людину з цим розладом прийти до спеціаліста якомога швидше.

Булемію доволі складно розпізнати - практично завжди люди, які з нею стискаються, зовні залишаються врівноваженими і виглядають впевненими у собі та своїх силах. Вони дисципліновані, у публічних місцях найчастіше контролюють кількість та якість їжі.

І нікому і в голову не прийде, що наодинці такі люди можуть багато з’їсти, щоб відразу після застілля очистити шлунок чи кишечник і що вони постійно відчувають сором та невпевненість.

Ось деякі ознаки булемії:

  • коливання у вазі;
  • зникнення у ванній після їжі;
  • погана шкіра;
  • хворе горло і хріпкий голос;
  • зіпсовані зуби (особливо передні);
  • загальна сонливість, апатія і періоди стомлення;
  • іноді маніакальні захоплення фізичними вправами чи дієтами.

"Ті хто живуть з людиною з булемією зможуть побачити у сміттєвому відрі багато огорток від їжі, та від сечогінних чи проносних ліків. Або зникнення великої кількості їжі з холодильнику, а також небажання багато їсти на людях", -пояснює Наталія Рехтіна, психологиня.

"Спочатку ніби отримуєш задоволення від того, що нема обмежень"

Алла, 50 років

"Мені тоді напевно було десь 45, коли так зірвало дах. Це тривало десь півроку

Діти виросли, я живу сама, у мене є кохана людина, але тоді ми тільки починали зустрічатися. Тому я належала сама собі. В школі втомлюєшься, купа негативу, як зі стороні батьків, так зі сторони вчителів. З’являється бажання це чимось компенсувати.

Я взагалі любила смачно поїсти, дуже любила хліб, копчене. Якщо це м’який батон, то я могла його повністю за вечір з’їсти. Або купувала літом копчену скумбрію, і з’їдала її всю. Хтось мені порадив, що коли поїси, а потім вип’єш півлітра води і одразу це повернеш, то не погладшаєш. Я почала такробити. Спочатку ніби отримуєш задоволення від того, що нема обмежень, і все легко повертається. І я захопилася.

Потім, мабуть, щось у психіці переключилося і це стало регулярним, щодня, а деколи двічі на день. З часом, коли робиш це постійно їжа не повертається. Ти з’їла багато, а повертається все менше і менше. Хоча я розуміла, що марную продукти і працюю на унітаз.

Я відчувала себе винною, але продовжувала. Нікому не розповідала. Коли це траплялося при дітях, то знайшла виправдання, що у мене камінь в жовчному – багато шлунок не приймає. Боротися важко, це ж вихід з зони комфорту. Але я взяла себе в руки. Останній рік перед хворобою я дуже добре себе почувала. І тут мене наздогнало…

Мені завжди не подобалися мої груди – тепер однієї немає. Довелося прийняти себе з цим, з відсутністю волосся…багато переосмислити. Озираюсь назад, думаю…я біолог, як я могла. Я знаю все це на клітинному рівні. Це ж настільки треба було відключити свідомість, що зараз сама собі дивуюся. А от відключається само збереження і самозахист організму і все . Тепер розумію, треба було відкинути те, що я повна і жити нормальним життям."

"Блювати стало так само природно, як для інших ходити в туалет"

Без підпису

"Малою я поглинала їжу в необмежених кількостях. Але завжди хотілося більше. Я росла із старшим братом, який постійно з мене знущався.

Мене це дуже принижувало. Хотілося бути сильною, як він. До тогож, мені ніколи не подобалась моя жіночність. Я вирішила худнути, щоб бути більше схожою на хлопчика.

Контроль над їжею не приносив задоволення. Коли анорексія досягла апогею, мене постійно переповнював страх. Я брала собі маленьку порцію їжі і думала: я з'їм це зараз але більше мені не можна Здавалося, що я швидче помру, ніж перестану худнути.

Інколи я робила собі неглибокі порізи на руці. Це приносило полегшення. Я демонструвала батькам: ось, дивіться, що зі мною відбувається. Я шукала допомоги. Але психіатр, до якого я звернулася хотів наколоти мене галопередолом і перетворити на овоч. Від психолога теж не було користі.

Анорексія поступово перейшла в булімію. Я зрозуміла, що тепер можу їсти скільки хочу! Я нарешті дорвалася до найжирнішого і найсмачнішого. Блювати стало так само природно, як для інших ходити в туалет. Я собі не уявляю, як можна поїсти і не вирвати.

Їжа – це найцікавіше, що є у моєму житті. Мої трапези схожі на серіали. Все за сценарієм.

Так, я знаю, що багато втрачаю, але не вірю, що можна по-іншому. Зараз мене все влаштовує. Груди майже зникли, критичні дні відсутні, можна вільно ходити, спілкуватися і не соромитися свого тіла.

Мені потрібно лікуватися? Чому я просто не можу жити так, як живу? Це світ, в якому я королева! Навіщо про це говорити? Щоб на мене тицяли пальцем? Я не готова."

"Щоразу, коли в нас відбувалися розриви, я блювала"

Оксана, 26 років

Я завжди була задоволена своїм тілом. Я добре харчувалася, мала здоровий апетит, худою ніколи не була. У нас в родині всі жінки в тілі.

В 2004 році я переїхала до Києва, вступила в універ, познайомилася з хлопцем, ми почали зустрічатися. Коли у нас з ним виникали конфлікти – у мене зникав апетит. Я не їла добу, дві, три. А якщо намагалася випити хоча б кефір чи бульйон – все виходило назад.

Я досить емоційна, можу покричати, понервуватися, але апетит це мені не перебивало і спати не заважало. Проблеми виникали лише у стосунках. В наступних стосунках я потрапила у співзалежну ситуацію. Хлопець приховував, що він одружений. Три роки я його болісно кидала, він приходив, цілував ноги, плакав, але потім знаходив собі дівчину, щоб зрадити.

Щоразу, коли в нас відбувалися розриви, я блювала. Блювала піною, кров’ю. Спеціально блювоту я не викликала. Коли стосунки налагоджувалися – були друзі, п’янки, гулянки. Мій зголоднілий організм поглинав усе. Я помітила, що коли вживаю алкоголь, то відчуття нудоти у мене немає. От і знайшлися ліки!

Так тривало протягом трьох років…у мене почало випадати волосся, кровоточити зуби. Ми з хлопцем жили окремо, тому більшість цих речей він просто не бачив. У мене був абсолютно здоровий вигляд. Насправді два тижні я жила як нормальна людина, потім починалися скандали і я блювала, не могла встати з ліжка, сонливість змінювала безсоння... На другий тиждень блювання та голодування я просто боялась померти.

Коли я їздила додому мені казали: у тебе зелений колір обличчя, у тебе випадає волосся, що ти з собою робиш Зі старшою сестрою говорити про це було смішно. Вона вже років 10, як на дієті. От у неї така гра, вона дуже сильно себе контролює. У свідомості батьків таких проблем не існувало … Я дуже боялась їх розчарувати і все тримала в собі. Я з шести років писала вірші. Конкурси шкільні, місцеві.... бабуся допомогла мені видати книгу віршів. В мене завжди вірили.

В 11 класі я почала втомлюватись, що всі від мене чекають тільки чогось хорошого.

До психіатра я пішла після розриву стосунків, одразу з кількома проблемами: звичка випивати, проблеми харчування, гострий деприсивний стан. Я пішла з роботи, і була на одинці з собою. Сил щось робити не було, я лежала і плакала. Мені виписали новопасит і додали, що не завадить скинути кілька кілограмів. Хоча я не соромилася свого тіла.

Якщо говорити про ідеальне тіло, хоча я задоволена й цим, то розумію, що мені симпатичніші більш "кругліші" дівчата, я б хотіла свої 60, які я мала в проміжках між хворобою...

Зараз у стосунках все добре, я навідь думати не хочу про розчарування. Я стала фанатом здрового образу життя – перейшла на овочі, каші. Я коли в неті наткнулася на одну дівчину, що писала “хочу схуднути до смерті"– мене аж пройняло. У мене протилежна мета. Я хочу їсти, я хочу жити, я хочу виглядати здоровою!

Історії жінок, які пережили розлад харчової поведінки взяті з проекту "Голоси". Це 12 відвертих історій про анорексію, булемію та переїдання, які спонукають до переосмислення цих розладів.

Проблеми харчування йдуть пліч-о-пліч з емоціями та почуттями.
Помазанная на приключения. Расскажет куда пойти, что посмотреть, где отдохнуть.

Рекомендуем

follow follow