Щороку кожен українець використовує близько 500 поліетиленових пакетів. Натомість у ЄС до 2019 року планують досягти показника у 90 пакетів на людину в рік.
Пакет потрібен нам, у середньому, на 20 хвилин, але живе він сотні років, вбиваючи живе навколо.
Останні роки у супермаркетах усе частіше з’являються так звані "еко-пакети".
Виробники називають їх "біопакетами" та запевняють, що такий пакет розкладається за 3 роки без жодної шкоди для довкілля. Окремі супермаркети взагалі використовують лише їх як більш екологічну альтернативу.
Але чи варто зітхнути з полегшенням та з чистим сердцем вкладати свої покупки у такий біопакет? Давайте розбиратися.
Біорозпад — це процес розпаду органічних матеріалів на екологічно безпечні речовини за рахунок бактерій або інших біологічних процесів. Органічний матеріал може розпадатися аеробно (з киснем) або анаеробно (без кисню).
На даний момент немає чіткого визначення терміна "біорозкладаний", коли він застосовується до товару в цілому, оскільки існують стандарти тестування тільки для окремих компонентів.
Майже всі виробники "біопакетів" в Україні пропонують придбати поліетилен, який виготовляється з використанням оксо-біодобавки d2w.
Це спеціальна соляна добавка, завдяки якій у навколишньому середовищі пакет розкладається на дрібні частки, включаючи мікропластик. А процес розпаду вже цих мікрочасток вимагає набагато більшого часу, ніж заявляють виробники.
Пакету ніби нема, але токсичний пластик нікуди не зникає, та просто проникає в ґрунт або води.
В одному з останніх звітів Міжнародного союзу охорони природи кажуть, що мікроволокна пластику складають від 15% до 31% від загальної кількості пластмаси в океані. У кількісному вираженні це близько 9,5 млн тонн мікропластика на рік.
Виходить, що під "біопакетами" виробник має на увазі поліетиленові пакети зі зменшеним терміном розкладання. Але буде не зовсім логічно відносити їх до екологічної упаковки.
Ще один вагоми мінуси таких пакетів — вони не підходять для довготривалого використання або переробки. Оксо-розкладний пластик не може бути ідентифікований будь-якою існуючою технологією і не може бути відсортований від звичайного пластику.
Незважаючи на стабілізуючі домішки, що відтерміновують процес розкладання, це не вирішує проблему з його переробкою. Домішки для розкладання погіршують якість матеріалу переробки з кожним новим циклом.
Так само ці домішки заважають компостуванню. При потраплянні оксо-розкладних пластиків у промислові компостні потужності, якість компосту значно погіршується, що знижує його ринкову вартість, та сприяє розповсюдженню пластику у навколишньому середовищі.
Існують пакети, які виготовляють зі спеціальних полімерів з додаванням крохмалю та полілактиду. Вони при наявності мікроорганізмів і спеціальних умов розкладаються до вуглекислого газу і води. Але їх виробництво коштує дорожче й потребує більше енергії та ресурсів. Тому виробники найчастіше обирають оксо-розкладний пластик.
Оксо-розкладні пластики суперечать двом головним принципам кругової економіки: мінімізації кількості сміття та забруднення й багаторазового високоцінного використання матеріалів та продуктів. Багато пластиків, що мають позначку "розкладний", не розкладаються легко або взагалі не розкладаються, тому неясно, чи хоч якось зменшиться кількість сміття при їх використанні.
Про це йдеться у звіті за 2017 про дослідження біорозкладних пластикових матеріалів Університетів Брно та Варшави.
Дослідження проводилось із різними біорозкладними матеріалами. Один із зразків пакетів — пластиковий пакет з ручками, виготовлений з поліетилену високої щільності (HDPE) з додаванням TDPA (біорaзлaгаючі домішки).
Другий — пластиковий пакет з ручками, виготовлений з PE (пластик) з додаванням d2w. Ще один позначений як 100% розкладний протягом різних періодів часу (від 3 місяців до 3 років). І сертифікований пакет, що компостується.
Усі зразки пакетів були придбані у мережевих супермаркетах країн ЄС.
Для дослідження зразки були сховані у різних середовищах та перевірялись та візуально оцінювались протягом експерименту.
Перший тест. Контрольована компостувальна установка — лабораторні умови.
Тест показав, що через 10 днів після початку експерименту, целюлозний папір повністю розклався, демонструючи, що дані умови повністю відповідають умовам, необхідним для проведення дослідження.
Жодних змін не відбулось із зразками 1-3, зробленими з HDPE з домішкою TDPA та з PE з d2w домішкою, позначених як 100% розкладні. Після закінчення періоду компостування, досліджувані матеріали залишились повністю не видозміненими. Зразки не показали жодних видимих ознак розпаду або змін, не розпались на менші частини та не розкришились від дотику. Поверхня була гладкою, без видимих дірок/отворів.
Процес біодеструкції сертифікованих пакетів, що компостуються (це зразки 4-7) пройшов дуже добре .
У другому тесті зразки помістили у реальне компостне середовище — домашній компостний ящик або яму.
Експериментальні зразки були поміщені у компостний ящик/яму, та перевірялись та візуально оцінювались протягом експерименту.
Результати показали, що зразки пакетів 1-3 не розклались, їх колір не змінився, ані процесу розкладення, ані будь-яких фізичних змін не відбулось.
Зразки 4-7 позначені, як сертифіковані пакети, що компостуються також не розклались.
У третьому тесті зразки помістили у трохи інше реальне компостне середовище — промисловий завод з компостування відходів.
Тест так само довів, що зразки 1-3 не розкладаються.
Але пройшов гарно для зразків, які були позначені, як такі, що компостуються - вони розклались.
Експеримент був проведений у реальному середовищі вперше у 2011 році і був повторений у 2012 році з метою підтвердження отриманого результату. Результати, отримані у 2011 році були підтверджені.
Останній тест провели на полігоні твердих побутових відходів (ТПВ). Тут зразки були закопані на глибину 1 метр від поверхні.
Эксперимент тривав 48 місяців у 2012-2014 роках (та триває по теперішній час).
Після закінчення строку експерименту з’ясувалось, що зразки 1-3, виготовлені з HDPE з домішкою TDPA та з PE з домішкою d2w або зразка, позначеного "100% розкладний" не розклались. Також будь-яких фізичних змін не відбулось, але проте їх колір трохи змінився.
На квітень 2017 року, дослідження підтвердило, що дані зразки не розкладаються в умовах полігону ТПВ.
Підсумовуємо результати й бачимо: більшість виробників заявляють, що їх продукти розкладаються швидше, ніж це є насправді.
При проведенні досліджень в умовах, більш наближених до реальних, стає зрозуміло, що дані матеріали можуть залишатись у незмінному стані сотні років.
А пластики, виготовлені з домішкою TDPA та з домішкою d2w, рекламовані як "100% розкладні", насправді не розкладаються у жодному із зазначених середовищ і майже не зазнали фізичних змін по закінченню дослідження.
Дані дослідження і заяву щодо загроз оксі-пластику підтримало більше 140 компаній та організацій, серед яких Unilever, Novamont, Loop Industries, Marks and Spencer, Veolia UK, SUEZ France, Greenpeace International, L'Oréal Paris, WWF та інші.
Вже 53 країни ввели часткову заборону або податок на поліетиленові пакети. На жаль, Україна входить до переліку країн, де не прийнято жодних рішень, питання лише обговорюється.
Боротися з проблемою можна власним досвідом — відмовляючись від пакету на касі в супермаркеті на користь еко-сумки, якою ви користуватиметесь не один рік і яка здатна витримати набагато більшу вагу.
Маючи ж пластиковий пакет, спробуйте використовувати його як можна довше, а потім віднести до пункту прийому вторсировини (інтерактивна мапа з усіма пунктами прийому Київа тут).
Це важливо, бо менше 1% поліетиленових пакетів переробляється — решта потрапляє на сміттєзвалища, забруднює ґрунти, ліси, річки та моря.
Також не лінуйтеся звернути увагу законодавців на проблему забруднення екології — підпишіть петицію до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України та Міністерства екології та природних ресурсів України щодо обмеження імпорту, виробництва та обігу тонких поліетиленових пакетів в Україні.
Не соромтеся бути відповідальними та думати про наслідки!
Дякуємо за допомогу у створенні статті та надання інформації екологічній платформі ReThink.
