Українська вища освіта сьогодні, нажаль, знаходиться не на вищому рівно, і саме тому потребує реформування. І реформи ці повинні бути комплексними, тому що система має змінитися в цілому.
Адже від рівня підготовки спеціалістів та науковців залежить не тільки іх особисте майбутнє, але й майбутнє країни, в якій вони будуть жити та застосовувати отримані знання.
Про те, як підняти вищу освіту в Україні, чому принципи сплати стипендій студентам все-таки необхідно змінити та які кроки вже зроблені в державі розповіла Update екс-заступниця міністра освіти й науки Інна Совсун.
В Міністерстві ви займалися вищою освітою. Які реформи, на вашу думку, вам вдалося зробити?
Треба сказати, що за 2,5 роки для реформи критично запущеної ланки ми маємо непогані показники.
По-перше, це вступна кампанія в виші, яка стала більш прозорою. Ще в 2008 запровадили незалежне оцінювання, але система мала значні вади та можливості для маніпуляцій. Ті, хто мали великі прохідні бали, зараховувалися одразу до всіх університетів, куди подавали документи.
Вочевидь, людина вибирає один університет. По такій схемі, місця, які звільнялися, заповнювалися "в ручному режимі" адміністрацією навчальних закладів.
З минулого року така схема вже не існує. Ми автоматизували це "підтягування" абітурієнтів. Людина визначає пріорітетний ВУЗ і якщо вона проходить, місця в інших закладах автоматично звільняються.
А як щодо вступу в магістратуру?
В цьому році при вступу на магістратуру ми також запустили незалежне оцінювання. Це пілотний проект, який ми відкатали на 9 університетах для правників.
Університети чинили спротив нововеденням?
Оскільки це був пілотний проект, то заклади самі зголошувались прийняти участь. Хоча була ситуація, коли в одному університеті ректор прийняв рішення про нововведення, а декан факультету був категорично проти і ченив перепони.
В Україні періодично вибухають скандали щодо плагіату в дисертаціях. Як побороти це явище?
Вдалося посунути питання про академічну доброчесність. Зараз існує обов'язкова вимога до публікування дисертацій онлайн, і, насправді, вона дієва. Роботу може побачити кожен охочий, а не лише присутні на захисті, а отже - кожен може її перевірити.
Звичайно, це не вирішує проблеми повністю. Як приклад, дисертація дружини Кириленка, яка ілюструє той факт, що у нас в суспільстві скопіювати текст и видати за свій - це норма. Хоча з'являється дедалі більше активістів, які цю норму підважують.
Як підтягнути наших викладачів та університети до західного рівня?
Необхідно міняти підхід вцілому. І це робиться сукупністю різних кроків. Ми змінили умови для отримання звання професора чи доцента. Раніше за 5 років в університеті легко отримували доцента, а за звання - доплати з бюджету.
В цьому році людині необхідно публікувати наукові статті в журналах, які входять до міжнародних баз даних Web of Scіence та Scopus. Тобто публікації в ВАКівських журналах не враховуються. Там бувають наукові статті по 3 сторінки, з 2 посиланнями, одне з яких - на Вікіпедію.
Крім цього ми вимагаємо від наших вчених знання англійської мови на рівні В-В2. Основний аргумент наших опонентів - за це необхідно платити гроші. Але Міністерство домовилося про знижку від закордонних тестів IELTS та TOEFL для тих, хто хоче отримати наукове звання.
Сподіваюся, що з часом буде і наш вітчізняний тест та сертифікат, подібний до ЗНО, яке коштує 100 грн.
Є перші результати таких кардинальних змін?
Кількість вчених звань з таким підходом зменшилася в рази. Минулого року близько 2 тисяч отримали вчене звання, в цьому - їх близько 20. Добре чи погано? Переконана, що це добре. Це насправді ті викладачі, яких ми хочемо бачити в університетах. Я працюю над тим, щоб такі викладачі мали більшу надбавку.
Хоча, на скільки мені відомо, міністр освіти Лілія Гриневич хоче скасувати вимоги щодо англійської.
Продовжуючи тему фінансового забезпечення освіти - що робити зі стипендіями студентів? Міністерство фінансів анонсувало перегляд виплати, і молодь ця звістка схвилювала.
З 1991 року в Україні збільшується кількість університетів, студенів та викладачів. А от кількість випускників шкіл зменшується. Кількісне розростання системи - це проблема.
У нас дуже полюбляють міряти освіту кількістю бюджетних місць, наприклад. Але якщо одного року випустилося зі шкіл 500 тисяч, а наступного - 280 тисяч, то як ми можемо збілшувати бюджетні місця в вишах? Необхідно створювати конкуренцію для вступу.
Зараз майже 80% школярів поступають в університети.
Моя позиція така: щоб дати більше грошей на одного викладача чи студента, треба спочатку зменшити кількість університетів. Зараз 75% бюджетників отримають стипендію за акемічні досягнення, тобто засередній бал "4". Це майже 5 млрд грн з 12 млрд, які виділяються на фінансування освіти.
Є інші шляхи витрачання таких грошей. Наприклад, як у Європі, де більшість стипендій соціальні - для того, щоб вирівняти можливості та доступ кожної та кожного до освіти.
Стипендії академічні повинні залишатися, але давати їх 10 - 20% дійсно найкращим студентам. Це здорова конкурентна середа, де не будуть толерувати екзамени за хабар чи просто умовляти викладача поставити вищий бал. І тоді, якзо студент входить в 20 найкращих - отримає академічну стипендію.
Це так само, як не може 80% випускників шкіл йти до університетів.
Яку систему виплати стипендій пропонуватиме держава?
Зараз критерії в розробці у Мінфіна, я консультую їх по ряду питань, але складно сказати, що буде на виході. Це непопулярне рішення, і ми це розуміємо. Але якщо ми витрачаємо 35% фінансування освіти на стипендії, це виконувати певну функцію. З одного боку - мотивувати дійсно найкращих; з іншого боку - треба також підтримувати соціально незахищені категорії, які у результаті сьогоднішньої системи розподілу найбільше страждають.
Також я твердо переконана, що з цих 5 млрд грн необхідно виділити 1 млрд на закупівлю обладнання для університетів, щоб підвищити якість освіти.
Зараз у розвиток освіти не закладається ні копійки. Ми виділяємо гроші на поточні витрати, але ми підтримуємо доступ до поганої освіти. Ми маємо освіту, в якій є стипендія у більшості, але вчаться вони у лабораторіях зразка 70х років.
Ви пішли з Міністерства. Яким проектом займаєтесь зараз?
Разом з Київською школою економіки працюємо над створенням магістерської програми з публічного адміністрування.
Реформи стопоряться в Україні через брак спеціалістів, через неефективний держапарат та механізми прийняття рішення. Держава витрачає кошти на підвищення кваліфікації держслужбовців, які зовсім неефективні.
Ідея в тому, щоб підготовити нормальних фахівців для оновлення апарату. Нажаль, Національна академія державного управління не готує таких людей. Отже ми хочемо створити програму для тих, хто вже працює в держапараті та для "новачків".
Інша цільова - це люди, які працюють з держслужбовцями і хочуть розуміти докладніше процеси. Наприклад, журналісти чи громадські організації.
Що робити з Академією?
Тут є два варіанти: реформувати або перенаправити кошти, які виділяються на її фінансування, у правильне русло. Наприклад ,розподіляти кошти між профільними університетами через конкурс. Ось цього року у Львівскому Католицькому університеті запустили сильну магістерську програму.
Але підвищення кваліфікації потребують не тільки управлінці. Як підняти рівень для вчителів?
Ми розуміємо, що систему обов’язкових курсів підвищення кваліфікації вчителів також треба міняти. В законопроекті про освіту, який лежить в Верховній Раді на розгляді, є пункт про альтернативне навчання. Наприклад, є громадські організації, які займаються освітою в своєму напрямку. Якщо в них буде сертифікат на освіту, давайте дамо вчителю право вибору.
