Членкиня, адвокатеса, депутатка. Чи починає ваше око сіпатися від цих іменників? Досі вважаєте, що це просто модне нововведення, яке паплюжить солов’їну?
А може, ви давно хотіли використовувати фемінітиви, але не впевнені, що зможете їх правильно утворити?
Гендерна експертка, феміністка Валерія Зубатенко розкаже про недискримінаційну лексику та переконає вас у тому, що послуговуватися нею корисно та цікаво, у нашому подкасті "Update розібрався".
Слухайте подкасти Update в itunes, soundcloud або через "Подкаст плеєр" та слідкуйте за нашими оновленнями.
Нещодавно мені пощастило бути однією з фахівців та фахівчинь, що робили антидискримінаційну експертизу підручників. Саме тому у мене була можливість детальніше ознайомитися із темою фемінітивів.
Перш за все, мені хотілося б показати, що фемінітиви — це щось притаманне українській мові, розвінчати певні міфи, що пов’язані з ними, а також запропонувати інструментарій, який допоможе впровадити мову рівності у повсякденному житті.
Нас вчать зі школи, що мова є скарб чи душа народу. Це гарні метафори у рамках національно-патріотичного виховання, проте вони не сприяють розвитку критичного мислення.
Мову можуть використовувати у політичних технологіях. Зокрема, я бачила напис у метро: "Хто не поважає свою мову, той не поважає себе". Дана фраза є суто маніпуляційною. Або відверто сексистське, з таким неонацистським, андроцентричним відтінком: "Українка, що розмовляє українською, вдвічі красивіша".
Мова — не тільки засіб комунікації. Вона зумовлена нашим мисленням та відображає ієрархічний порядок, у якому ми усі знаходимося. Цей порядок є патріархальним.
Наприклад, можна побачити оголошення, що на роботу запрошуються прибиральниці, або почути, що у Верховній Раді сидять депутати. Багато кому видалось би незвичним, якщо б шукали прибиральників чи говорили про депутаток. Але ми знаємо, що у Верховній Раді є жінки, і не лише на посаді прибиральниць.
Кожна конкретна людина є продуктом формування мовного середовища, у якому вона зростала. Простими словами, мова впливає на нас, а ми — на мову.
ЧИТАЙТЕ 5 способів уникнути сексизму в спілкуванні
Варто лише поміняти рід у словах, як у нашому прикладі, щоб довести, що мова може бути дискримінаційною, у даному випадку — по відношенню до гендеру. Так мова підтримує усталений порядок, підкріплюючи стереотип, що керівні посади можуть обіймати лише чоловіки, а жінки — непрестижні, низькооплачувані.
Що ми можемо робити? На допомогу нам спішить політкоректна та гендерночутлива мова. Гендерночутлива — позбавлена андроцентризму, сексизму та будь-яких інших дискримінаційних сенсів.
Що таке мовний андроцентризм? Це відображення у мові первинності чоловічого та другорядності жіночого, передусім через вживання слів одного роду на позначення груп осіб обох статей. Наприклад, шановні мешканці, любі семикласники.
Мовний сексизм — це вираження у мові поглядів та переконань, які принижують та стереотипізують особу за ознакою статі, і частіше за все це стосується саме жінок. Сескиським є висловлювання, що, по-перше, окреслює жінок не як окрему меншість, а як істот, відмінних від чоловіків. По-друге, змальовує жінок як залежних від чоловіків. По-третє, ігнорує досягнення жінок та відмовляє їм у поведінці чи зацікавленнях, що виходять за рамки стереотипів. Наприклад, коли батьки не дозволяють донці займатися карате, або сину — балетом.
Спроби зрушити такі мовні норми можуть зустріти супротив, мовляв, це наруга над мовою та її паплюження. Особливо це стосується саме фемінітивів. Насправді ж мовна норма є рухливою та змінюється відповідно до потреб суспільства, і це природно.
Для протидії дискримінації у мові існує декілька мовних стратегій. Перша — стратегія фемінізацій. Вона полягає у послідовному вживанні фемінітивів та униканні чоловічого роду для позначення збірних понять.
Друга — стратегія нейтралізації, яка полягає у поступовому видаленні поняття роду завдяки вживанню слів спільного роду (трудяга) та збірних понять, наприклад, "студентство" замість "студенти".
Як саме ми можемо відображати рівність у мові? По-перше, послуговуватися фемінітивами. Це іменники, що використовують на позначення осіб жіночої статі. Деякі з них є новоутвореними, наприклад, соціологиня, адвокатка, але в цілому вони притаманні нашій мові.
Ще у 20-30-х роках минулого століття вони були притаманні офіційно-діловому мовленню та документації і почали зникати з приходом радянських часів, оскільки українську мову намагалися максимально уподібнити до російської. А в російській мові набагато важче утворювати фемінітиви.
Сьогодні, на жаль, іноді самі жінки не хочуть, щоб їх представляли з використанням фемінітивів. Це певна підсвідома реакція на патріархат, коли усе чоловіче вважається кращим. Дуже прикро, коли фемінітиви можуть сприйматися як образа, або використовуватися для того, щоб когось образити та показати меншовартість.
Фемінітиви ні в якому разі не ображають жінку, вони роблять жінок видимим, і хоча б це вже є достатньою причиною, щоб ними послуговуватися.
Нерідко фемінітивам закидають, що вони ріжуть вухо. Однак не так давно нам, мабуть, так само різало вухо, що жінки отримали виборче право.
В українській мові можна застосовувати обидві стратегії, тим більше, що їй притаманні фемінітиви. Зокрема, ми вживаємо слова студентка та учениця, і у нас немає упередження щодо цього, а от слова фотографиня чи дизайнерка вважаються нововведеннями та викликають супротив.
Це фіксує на рівні мови гендерну нерівність. У жінок закріплюється комплекс меншовартості, і вони погоджуються на меншу зарплатню та йдуть у так звані "жіночі" професії.
Так само, як і жінки, заручниками цих стереотипів стають і чоловіки, бо мають доводити свою маскулінність та обирати перспективні, прибуткові професії. Чоловікам суспільство не пробачає роботи касирами чи прибиральниками.
Відтак, чоловіки та жінки обирають місця у соціальній ієрархії відповідно до гендерних ролей. Жінки опиняються у положенні залежності: стають економічно залежними від чоловіка.
Дослідження показують, що, дійсно, жінок менше на керівних посадах та більше у малооплачуваних професіях. На такому прикладі ми бачимо, як мова одночасно відображає та підтримує гендерну соціальну нерівність, роблячи невидимими жінок у нестереотипних для їхньої статі професіях та роблячи їх акцентовано виділеними у низькооплачуваних галузях.
Отже, для творення фемінітивів в українській мові вживають:
У підручниках чи ЗМІ інколи можна зустріти такі конструкції, як жінка-фізик чи жінка-автомобіліст. Такі утворення є проявами андроцентризму в мові.
Також ми можемо послуговуватися збірними іменниками. Наприклад, не читачі, а читацьке коло. Не слухачі, а аудиторія.
Можна використовувати паралельні форми жіночого та чоловічого роду. Тобто, якщо мова йде про певну групу осіб обох статей: мешканці та мешканки, колеги та колежанки. Можливий скорочений варіант через скісну риску.
Слід також уникати у мові гендерної поляризації. Наприклад, чоловіки з Марсу, жінки з Венери. Ми говоримо так, ніби чоловік та жінка є протилежними поняттями, що зовсім не мають нічого спільного. Велику роль у цьому відіграє реклама. Варто поглянути на однакові набори бритв для жінок та чоловіків, що відрізняються лише за кольором.
Остання практична порада — це уникнення сексиських кліше, таких як "усі білявки тупі" чи "усі чоловіки зрадники".
Може виникнути питання: а як же бути з російською мовою? Що робити людям, що послуговуються цією мовою у житті? Особисто для мене не є проблемою використовувати такі ж самі форми утворення фемінітивів, що і в українській. Також можна вдатися до стратегії нейтралізації. Взагалі, це чудова гімнастика для мозку — підібрати правильні слова, які і сексиськими не були б, і задовольнили б ваш естетичний смак.
Підтримку проекту надала Міжнародна громадська організація Internews.
