Які хвороби лікують коноплі? Чим медичний канабіс відрізняється від звичайного? Які у нього побічні ефекти?
У яких країнах застосовують канабіноїди у медицині? Як регулюють використання та вирощування цієї рослини?
Скільки пацієнтів в Україні потребують медичного канабісу? Чому уряд не квапиться надавати їм доступ до цих ліків?
Прес-аташе “Конопляного Маршу Свободи” Тарас Ратушний розповідає про кроки, що має зробити Україна назустріч врегульованому використанню канабісу, у нашому подкасті “Update розібрався”.
Слухайте підкасти Update в itunes, soundcloud або через "Подкаст плеєр" та слідкуйте за нашими оновленнями.
Сьогодні близько двох мільйонів медичних пацієнтів в Україні не мають доступу до ефективного лікування, хоча зараз вже зрозуміло, що у багатьох випадках медичні препарати з канабіноїдів дійсно допомагають. Це дуже широкий спектр захворювань.
Дослідження компонентів коноплі не стоять на місці, з’являються нові та нові перспективи її використання у різних випадках. Зокрема, канабіс є ефективним при епілепсії, розсіяному склерозі, хворобах Паркінсона та Альцгеймера.
Говорячи про медичний канабіс, ми маємо на увазі різні препарати, які використовують здатності конкретних компонентів рослини — вони називаються канабіноїди. Наразі відкрито більше ста канабіноїдів, найвідомішим є тетрагідроканабінол — він відповідає за психоактивну дію. Другий за відомістю компонент, що не має психоактивного ефекту, але є потужним інструментом проти епілепсії, і зокрема дитячої — канабідіол.
Сьогодні в Україні близько 200 тис. дітей мають такий діагноз. Будь-які відомі зараз препарати не мають ефекту зниження кількості нападів на добу, але препарати канабісу справляються з цим без побічних ефектів. Класичні ж засоби проти епілепсії — сильнодіючі ліки, транквілізатори. Терапевтичний ефект такий, що пацієнти перетворюються на овоч. Люди змушені жити на цих пігулках, держава дає їм групу інвалідності. Але з дітьми усе складніше: страждаючи від кількох сотень нападів на добу, дитина не може нормально розвиватися та навчитися щось робити і взагалі нормально існувати.
Саме тому препарати з канабісу в випадках з епілепсією роблять чудо. У цивілізованих країнах дискусія про доцільність цих препаратів вже давно зникла.
Батьки дівчинки з епілепсією, яку звали Шарлотта, розпочали кампанію у США. Вони нелегально пробували різні препарати та відкрили, що сорт коноплі, який розробили спеціально для них, дає добрий ефект. Цей сорт потім назвали Павутиння Шарлотти.
З 2015 року родини у різних штатах, де навіть не було програми медичного канабісу, почали отримувати ці препарати поштою. Зараз вже є висновок Всесвітньої організації охорони здоров’я, яка останні два роки працює над доповіддю про корисність та шкідливість препаратів з канабісу. Визнається терапевтична цінність канабідіолу, проте організація ще не готова давати рекомендації щодо його вживання, адже поки що немає довготривалих досліджень впливу на людський організм. Щоб це науково обгрунтувати, потрібно більше досліджень, тому світ чекає від ВООЗ наступної доповіді, що має вийте вже цього літа.
Це буде поворотним моментом у розширенні програм медичного канабісу та появи таких програм у країнах, які їх не мають.
Є також доклінічні дослідження, що канабіс здатен впливати на стан онкохворих. При термінальній стадії людей традиційно тримають на знеболювальних, зокрема на морфії. Але найголовнішою проблемою є те, що людина не спить. Канабіс як анальгетик працює краще. Люди, що приймають канабіс на термінальній стадії, спокійні та сплять.
Відкриття властивостей канабісу були зроблені у 70-х роках минулого сторіччя, старт усьому поклала робота вченого з Ізраїля. Біохімік Рафаель Мешулам в Універститеті Єрусалиму відкрив ендоканабіноїдну систему людини — рецептори, на які діють канабіноїди, і саме так створюється терапевтичний ефект. Він звернувся до поліції Тель-Авіва та отримав певну кількість гашишу — це стало базою для його досліджень.
На цих відкриттях базуються усі подальші дослідження у цій області, і наразі в Ізраїлі розвивають цей напрям.
У 2012 році там відкрили перші ліцензовані теплиці, що забезпечували 25 тис. пацієнтів необхідними препаратами. Сьогодні таких пацієнтів в Ізраїлі близько 200 тис., а індустрія починає експортну програму.
В Україні не відбувається жодних досліджень. Українські вчені, що мають якість напрацювання у цій сфері, робили їх у лабораторіях інших держав. У нашій країні червоне світло створює виключно бюрократична проблема.
Є закон, який визнає за вченими право вивчати будь-що. Проблемою українських вчених є те, що уряд досі не створив такого порядку, завдяки якому науково-дослідна установа могла б отримати препарати для дослідження. Але найгірше й те, що це є також проблемою українських пацієнтів. Придбати такі ліки можна лише в інших країнах, держава фактично закриває цю можливість для тих, хто не має достатньо коштів. Сьогодні людина, що хворіє на склероз чи епілепсію, має єдиний вихід — виїхати до Ізраїлю чи до сусідньої Польщі, що узаконила канабіс восени минулого року.
Це справа одного підписаного папірця.
Медичний канабіс від звичайного відрізняється виключно наявністю терапевта, що стежить за лікуванням та його перебігом, коригує курс. Якщо такого елемента немає, вживання канабісу пацієнтом можна назвати лише самолікуванням. Ми не знаємо, звідки він взяв препарат, яка його якість, пацієнт вживає його на свій страх та ризик. Втім, максимум, що може статися — канабіс не дасть терапевтичного ефекту.
Якщо таке лікування в Україні дозволять, то перше, з чим ми зіткнемося, буде відсутність спеціалістів. Знань, як працює канабіс, в Україні взяти ніде. У нас є наука, що розводить руками, бо не має доступу до препаратів. Лікарі знання про це можуть дістати виключно з читання наукових праць закордонних колег, але таких ми нарахуємо одиниці. Лікарю, який порекомендує канабіс пацієнту, також загрожує кримінальна справа.
Ще п’ять років тому добову дозу морфіну в нас визначало ні Міністерство охорони здоров’я, а Міністерство внутрішніх справ. Була інструкція: не більше 50 мг онкопацієнту на день, а тих лікарів, що порушували це, кошмарили працівники міліції.
Україні потрібно розпочати наукові дослідження, тобто фактично дати вченим доступ до канабісу для того, щоб вони його вивчали та могли створити ліки. Це виключно бюрократична процедура.
Ми вважаємо канабіс наркотиком, і є Закон про наркотичні засоби, який містить статтю 20 про наукову діяльність, і там написано, що науковці можуть мати доступ до таких матеріалів згідно ліцензії, виданої державою, і в порядку, встановленому Кабміном. Власне, вченим не вистачає такого порядку, одного підзаконного акту, який врегулює, де воно буде братися, чи буде воно вирощене чи привезене.
Наступне, що треба зробити — вивчити потреби українських пацієнтів у таких препаратах: які хвороби цим лікувати, у яких фармацевтичних формах. Тут пацієнти фактично мають допомогти уряду зібрати інформацію про себе, щоб вона лягла в основу першого українського звіту. Люди для цього вже організовуються.
Коли уряд матиме об’єктивну інформацію про кількість пацієнтів та лікарські форми, які їм потрібні, можна буде написати законопроект з урахуванням економічної складової.
Контрольований, обмежений обіг медичного канабісу буде легальним, нелегальний буде переслідуватися.
У 2018 році у план заходів з реалізації Стратегії державної політики щодо наркотиків внесено пункт щодо вивчення канабіноїдів. Тепер необхідно, щоб його затвердив Кабінет Міністрів.
Підтримку проекту надала Міжнародна громадська організація Internews.
