У 2018 році бренд здорового харчування Sun Basket змінив у своїх коробках підстилки з переробленого пластикового матеріалу Sealed Air TempGuard на вкладиші з переробленого паперу, прошаровані двома листками крафтового паперу. Вони піддаються повній переробці навіть у вологому стані. Це дозволило Sun Basket зменшити розмір коробок приблизно на 25% і скоротити кількість вуглецевих залишків від посилки, не кажучи вже про скорочення кількості пластику в їх відправленнях. Клієнти були задоволені.
Це був чудовий крок до екологічної осмисленості, але індустрія доставки їжі досі є одним з багатьох секторів онлайн-комерції, де все ще використовують відверто дивовижну кількість пластикового пакування. Набагато більшу кількість, ніж ви приносите додому з продуктового магазину, де купуєте одну банку спецій, якої вам стане на кілька років.
В упакованій їжі кожна чайна ложка приправи та кожна ложка соусу загорнуті в окрему частину пластику. І ця купа пластмаси повторюється щоразу, коли ви забираєте своє попереднє замовлення або отримуєте доставку. Це неможливо проігнорувати.
Sun Basket, незважаючи на свої серйозні спроби покращити власний вплив на навколишнє середовище, все ще має перевозити продукти, які швидко псуються, у пластикових пакетах. "Білки, такі як м'ясо та риба, надходять до нас від зовнішніх постачальників уже запакованими. Вони використовують багатокомпонентні комбінації з полістиролу та поліпропілену. Це стандартний виробничий матеріал, що забезпечує максимальну якість та безпеку харчових продуктів", — каже Шон Тімберлейк, старший менеджер з маркетингу.
Ця залежність від пластику не є винятковою для доставки продуктів харчування. Роздрібні онлайн-продавці можуть легко запропонувати картонні коробки з переробленого матеріалу, сертифікований FSC папір для обгортки та чорнила на основі сої, які можна покласти в кошик для утилізації. Пакунки можна зав'язувати, а не клеїти скотчем, загортати смаколики у багаторазові смужки тканини чи упаковувати в скляні або металеві контейнери, в упаковки, виготовлені з грибної піни, коробки з арахісового крохмалю, які розчиняються у воді.
Але є одна річ, яка продовжує мучити навіть найбільш свідомі бренди: поліетилен низької щільності, пластикові сумки №4, відомі в промисловості як поліетиленові пакети.
Мова про прозорі зіп-пакети або фірмові поліетиленові мішки, в яких надходять всі ваші онлайн-замовлення — від наборів їжі до предметів моди, а також усі маленькі компоненти для іграшок та електроніки. Незважаючи на те, що вони виготовлені з того ж матеріалу, що і пластикові пакети для покупок в продуктовому, поліетиленові пакети, що використовуються для доставки товарів, ще не набули такого ж широкого громадського контролю. Але вони безумовно є проблемою.
За оцінками, у 2017 році тільки в США було відправлено 165 мільярдів посилок, і багато з них всередині містили поліетиленові пакети, які захищали одяг, електронні компоненти чи стейки з бізонів. Або ж самі по собі посилки були фірмовими поліетиленовими мішками з поліетиленовими пакетами, в середині яких був одяг. Агентство Охорони Навколишнього Середовища повідомляє, що жителі США використовують більше 380 мільярдів пластикових мішків та обгорток щорічно.
І це не було б так критично, якби ми справді турбувалися про утилізацію наших відходів. Але багато цього пластику — 8 мільйонів тонн на рік — потрапляє в океан, і дослідники не впевнені, коли або навіть чи колись його можна буде звідти забрати. Більш ймовірно, що він просто розділиться на менші й менші токсичні шматочки, які, незважаючи на мікроскопічність, все важче й важче ігнорувати.
Дослідники виявили, що 100% малюків морських черепах мають пластик у своїх шлунках. Мікропластик було знайдено у водопровідній воді по всьому світу, в більшості морської солі, і — з іншого боку рівняння — у людському калі.
Поліетиленові мішки технічно піддаються переробці (і так само не є, наприклад, у "Чорному Списку" матеріалів Nestlé, які вони планують поетапно зняти з виробництва упаковки). Багато штатів зараз наказують продуктовим магазинам та місцевим крамницям поставити контейнери для споживачів, аби повертати використані пластикові пакети. Але в США ніщо не переробляється, доки немає бізнесу, готового придбати матеріал, що піддається переробці. Нові пластикові пакети настільки дешеві (лише 1 цент за штуку), що старі, часто брудні торбинки нічого не варті; вони просто потрапляють у сміттєвий кошик. І це було ще до того, як Китай припинив приймати американську вторсировину в 2018 році.
Зростаючий рух за свободу від сміття є певною реакцією на цю кризу. Послідовники воліють нічого не викидати на Землю, скорочуючи свої покупки; утилізовувати та компостувати все, що можливо; носити з собою та користуватися багаторазовими контейнерами, сумками та посудом, де б ви не були; підтримувати компанії, які продають товари без пакета. Коли хтось з цих свідомих споживачів чи споживачок замовляє щось у нібито свідомого бренду й отримує це в поліетиленовому мішку, це може глибоко їх засмутити.
У дослідженні 2017-ого року компанії Packaging Digest і Коаліції зі сталого/свідомого пакування, експерти з пакування та власники брендів сказали, що питаннями, які вони найчастіше отримували від споживачів, були такі:
а) чому їхня упаковка не є екологічною;
б) чому у них так багато пакування.
З моїх розмов з представниками великих та малих бізнесів я зрозуміла, що більшість зарубіжних фабрик споживчих товарів і всі швейні фабрики — від маленьких майстерень до гігантських заводів на 6000 осіб — випускають готову продукцію в поліетиленових пакетах за їх власним вибором. Тому що, якщо вони це не зроблять, товар не потрапить до них в очікуваному стані.
"Те, чого споживачі не бачать, так це потік одягу в ланцюгу поставок. Коли він вже пошитий, потрібно відправити його автоперевізнику, в порт для завантаження, до іншого перевізника вантажу, до контейнера для перевезення, а потім ще до іншого автоперевізника. Не існує жодного способу використовувати ще щось водовідштовхувальне. Останнє, що можна хотіти отримати, — це пошкоджений вантаж, який став браком", — говорить Дана Дейвіс, віце-президентка з питань сталого розвитку та бізнес- стратегії продуктів бренду Mara Hoffman.
Тобто, якщо ви не отримуєте поліетиленовий пакет при доставці покупки, це не означає, що його раніше не було, просто, можливо, хтось зняв його, перш ніж ваш товар потрапив до вас.
Навіть Patagonia — компанія, відома тим, що говорить про проблеми навколишнього середовища та продає одяг з перероблених пластикових пляшок з 1993 року, — в даний час поставляє свої речі окремо загорнутими в поліетиленові пакети. Елісса Фостер, головна менеджерка з відповідальності за продукт, ретельно працює над цією проблемою ще з 2014 року, коли опублікувала результати дослідження компанії Patagonia про поліетиленові пакети (обережно, спойлер: вони необхідні).
"Ми досить велика компанія, і в нас складна система стрічкового конвеєру в дистриб'юторському центрі. Це буквально катання товару на американських гірках. Його піднімають вгору, потім опускають, він їде і падає з майже метрової висоти. Ми повинні чимось захистити продукт", — говорить вона.
Поліетиленові пакети дійсно є найкращими в цьому сенсі. Вони легкі, ефективні та дешеві. Плюс (вас це може здивувати) в аналізі життєвого циклу, що вимірює вплив на навколишньє середовище протягом цілого життя продукту, виробництво поліетиленових пакетів спричиняє нижчі викиди парникових газів, ніж паперові торбинки. Але якщо ви дивитеся на те, що відбувається, коли ваша обгортка потрапляє в океан, то це виглядає дійсно жорстко: мертві кити та задушені морські черепахи.
Це останнє твердження, яке стосується океану, є найважливішим для United by Blue — бренду верхнього одягу для кемпінгу, який обіцяє прибрати один фунт сміття з океану та водоймищ за кожну продану річ.
"Це галузевий стандарт — доставляти все разом з поліетиленовими пакетами задля контролю якості та скорочення пошкодження. Але це жахливо для навколишнього середовища", — говорить Етан Пек, PR-співробітник компанії United by Blue.
Це незручна правда, але вони змінюють стандартні заводські поліетиленові пакети на крафтове пакування зі стовідсоткового переробленого матеріалу та на коробки з екологічним маркуванням без фарб, що містять леткі органічні сполуки, перш ніж вони потрапляють онлайн-клієнтам. Коли United by Blue мали свій власний центр розподілу у Філадельфії, вони відправляли використані поліетиленові заводські пакети до загальної поштової служби утилізації.
Але коли вони почали співпрацювати з професійною логістичною службою третьої сторони в Міссурі, центр розподілу не дотримався їхніх вказівок, і клієнти почали отримувати поліетиленові пакети. United by Blue вибачилися та залучили додаткових людей для контролю процесу відправки.
Зараз у США існує надлишок використаних поліетиленових пакетів. Служба з менеджменту відходів, яка керує виконавчими центрами, складує поліетиленові пакети, поки не знайдеться хтось, хто захоче їх купити.
Власні магазини Patagonia та оптові партнери забирають продукт в поліетиленових пакетах, потім кладуть ці пакети в посилочні коробки та відправляють назад до центру розподілу в Неваду, де вони спресовуються у тюки по 1,3 кубометри і перевозяться з Невади до Trex — компанії, яка перетворює їх на декор та вуличні меблі.
А як щодо того, коли ви виключаєте поліетиленовий пакет з вашого замовлення? "Прямий клієнт — це виклик. Це та частина, де ми точно не знаємо, що може статися", — розповідає Фостер.
В ідеалі, клієнти брали б уже використані пакети для покупок, так як і мішечки для хліба та пакети для продуктів у місцеву продуктовому магазині, де часто є пункт для їх збору. На практиці, люди часто кладуть їх у пластиковий контейнер для утилізації, який потім підриває машину на заводі.
Бренди, які здають одяг в оренду, тобто здійснюють петлю до клієнтів і назад, такі як ThredUp, For Days і Happily Everless Borrowed, використовують багаторазову упаковку з тканини від компанії Returnity Innovations. Але залучити клієнтів, щоб вони добровільно відправляли порожні упаковки назад для правильної утилізації, виявилось практично неможливим.
З усіх вищеназваних причин Девіс, віце-президентка зі сталого розвитку бренду Мара Хоффман, придивилася до сумок з рослинної сировини, яка компостується, коли чотири роки тому Хоффман вирішила зробити всю свою колекцію модного одягу екологічно осмисленою. Найбільшою проблемою було те, що левова частка бізнесу Мари Хоффман зайнята оптовою торгівлею, й великі роздрібні торговці є на рідкість прискіпливими до упаковки, яка входить до елементів посилки. Якщо пакування брендових речей не відповідає чітким правилам продавця відносно маркування та розміру, й ці правила відрізняються у різних роздрібних торговців, бренд накладає штраф.
Офіс Мари Хоффман добровільно працював у нью-йоркському центрі компостування. Тому вони могли виявити будь-які проблеми на початковому етапі. "Коли ви працюєте з сумкою, яка компостується, ви також маєте подумати про всі компоненти, які входять до неї. Приміром, чорнило, яким ви повинні надрукувати попередження про небезпеку задихнутися трьома мовами, та наліпку або стрічку для цього. А пошук клею, який підлягає компостуванню був просто божевіллям!"
Девіс говорить, що побачила в центрі компостування, як у свіжому прекрасному смітті для компосту було повно наліпок з фруктів. Це були наліпки відомого бренду, і їх було безліч.
Для лінійки купальників Мари Хоффман вона знайшла сумки, що підлягають компостуванню, на замку-блискавці ізраїльської компанії TIPA. Центр компостування перевірив, що мішки фактично компостуються на подвір'ї, тобто якщо ви покладете його в купу компосту, він зникне менш ніж за 180 днів. Але мінімальне замовлення було занадто великим, тому вона розіслала електронною поштою листи кожній людині, яку вона знала в цій індустрії (включаючи мене), запитуючи, чи знають вони будь-які бренди, яким цікаво приєднатися до замовлення. З допомогою Американської ради дизайнерів моди ще декілька брендів підтримали ініціативу з цими торбинками. Стелла Маккартні оголосила в 2017 році, що вони також переходять на компостні сумки TIPA.
Торбинки, які мають термін придатності до року, вдвічі перевищують ціну пластикових пакетів. "Вартість ніколи не заважала нам рухатися вперед. Коли ми зробили крок до екологічної осмисленості, то знали, що триматимемо удар", — говорить Девіс.
Якщо ви запитаєте споживачів, то половина з них скажуть вам, що вони будуть платити більше за екологічні продукти, а половина з них також розповість, що вони перевіряють упаковку продукту перед покупкою, аби впевнитись, що бренд має позитивний соціальний та екологічний вплив. Чи дійсно це так, на практиці є суперечливим питанням. У тому ж дослідженні, яке я згадувала раніше, респонденти заявили, що вони просто не можуть змусити споживачів платити надто високу ціну за екологічно безпечну упаковку.
Цілий рік пошукового дослідження знадобився Seed, науковій компанії, яка займається мікробіомами та продає комбіновані пробіотики і пребіотики, щоб знайти екологічно безпечне пакування для відправки щомісячних поставок клієнтам. "Бактерії неймовірно чутливі — до світла, тепла, кисню ... навіть сліди вологи можуть бути руйнівними", — написала мені співзасновниця Ара Кац по електронці. Вони нарешті знайшли придатний для домашнього компостування, захищений від повітря та вологи пакетик із натуральної сировини від компанії Elevate, який загорнутий у крохмальну піну Green Cell Foam, виготовлену з кукурудзи, яка не містить ГМО та вирощена в Сполучених Штатах.
"Ми багато доплачуємо за упаковку, але ми готові до цієї пожертви", — каже вона. Ара Кац сподівається, що інші бренди також зможуть використовувати це пакування. Задоволені клієнти відзначили екологічність Seed відносно інших споживчих компаній, таких як Warby Parker і Madewell, які вже контактували із Seed, аби дізнатися більше.
Patogonia обрала біологічні чи придатні для компосту торбинки, але головна проблема в тому, що клієнти та працівники однаково схильні класти пластмасоподібні вироби, які можна компостувати, до звичайних контейнерів для переробки пластику. "Зберігаючи всі наші сумки, ми не забруднюємо потік відходів", — говорить Фостер. Вона підкреслює, що пакувальні матеріали "охо", які нібито розкладаються, насправді лише розпадаються на дрібніші й дрібніші частинки у навколишньому середовищі: "Ми б не хотіли використовувати ці види пакетів".
Тому вони зупинилися на пластикових пакетах з переробленого матеріалу. "Наша система працює так, що ви повинні сканувати штрих-код через пакет. Нам довелося добряче постаратися, щоб знайти прозорий пакет із стовідсоткового переробленого матеріалу". Адже чим більше в пакеті переробленого матеріалу, тим грубішим він буде. "Ми перевірили всі торбинки та переконалися, що вони не мають будь-яких дивних домішок, які можуть викликати певне знебарвлення продукту або наше розчарування". Вона говорить, що ціна є не набагато вищою. Їм довелося попросити більше 80 фабрик, які виробляють й для інших марок, щоб вони спеціально замовити ці поліетиленові пакети тільки для них.
З початком весняної лінійки 2019-го року, яка потрапила до магазинів і на сайт 1-го лютого, всі поліетиленові пакети матимуть приблизно від 20% до 50% сертифікованого переробленого матеріалу, яким вже користувались. У наступному році вони будуть з такого матеріалу на 100%.
На жаль, це не є рішенням для компаній харчової промисловості. Управління з санітарного нагляду за якістю харчових продуктів та медикаментів (США) забороняє пластмасове пакування з уже переробленої сировини для харчових продуктів, хіба що компанія отримує спеціальний дозвіл на це.
Вся зовнішня текстильна промисловість, яка обслуговує клієнтів, особливо налаштованих щодо відходів пластику, експериментувала з різноманіттям методик.
Існують водорозчинні пакети, сумки з цукрової тростини, багаторазові сітчасті торбинки, а prAna навіть відправляє без пакету, загорнувши одяг та зав’язавши його паперовою стрічкою. Однак слід зазначити, що жоден з цих індивідуальних експериментів не був прийнятий декількома компаніями, тому універсального методу ще не знайдено.
Лінда Май Фунг — франко-в'єтнамськська дизайнерка одягу — екологічно свідома вже довгий час. Вона має унікальний огляд усіх перепон, які зустрічаються на шляху до екологічно чистої упаковки. Лінда є співзасновницею етичного одягу для вулиці та велосипедного одягу Super Vision і працює в офісі нагорі невеликої джинсової фабрики Evolution3 в Хошиміні, якою володіє інша співзасновниця Маріан фон Раппард. Команда Evolution3 також виступає в ролі посередника для загальноспоживчих брендів, які замовляють з фабрик Хошиміна. Коротше кажучи, Маріан залучена у весь процес від початку до кінця.
Вона так захопилася екологічним пакуванням, що склала замовлення на 10 000 (мінімум) пакетів для доставок, які біологічно розкладаються. Ці торбинки виготовлені з крохмалю коренеплоду маніоки в'єтнамською компанією Wave. Фон Раппард вела розмову з брендами, з якими працює Evolution3, намагаючись переконати їх замовити ці пакети, але вони відкинули пропозицію. Торбинки з маніоки вартують 11 центів за штуку, а звичайний поліетиленовий пакет — всього один цент.
"Те, що нам розповідали великі бренди … це те, що їм дуже потрібна липка стрічка, щоб закривати і відкривати пакет", — зазначає Фунг. Очевидно, що додаткові кроки для того, щоб зігнути пакет та наклеїти паперову етикетку, що біологічно розкладається, вимагає великих часових витрат, коли у вас таких наліпок тисячі. При цьому пакунок лишається не повністю герметизованим, волога може потенційно потрапити всередину. Коли Фунг попросила Wave розробити стрічку для закривання, вони відповіли, що не можуть модернізувати свою виробничу машину.
Фунг знає, що вони ніколи не зможуть використати 10 000 пакетів від Wave, які вони замовили — торбинки мають термін зберігання 3 роки. "Ми запитали, як ми можемо зберігати їх довше, — говорить Лінда, — а вони відповіли: «Ви можете загорнути їх у пластик»".
