Фемінізм — не суто жіноча справа. Суспільство, у якому панує толерантність та всі мають рівні можливості, вигідне також і чоловікам. Саме так вважає менеджер комунікацій Українського жіночого фонду Микола Ябченко.
У нашому новому подкасті він розповідає, чому чоловікам варто бути профеміністами та як ними стати.
Слухайте подкасти "Update розібрався" в itunes, soundcloud.
Я вже десять років займаюся правами жінок та вважаю себе профеміністом — саме так коректно говорити, адже феміністками можуть бути лише жінки.
Власне, фемінізм — це боротьба за права жінок, і його можуть підтримувати й чоловіки. Фемінізм буває різним, і про це варто пам’ятати. Не існує еталонного фемінізму, і ця течія постійно розвивається та змінюється.
Буває ліберальний та радикальний фемінізм, і якщо ви раптом зіткнулися, наприклад, з певним видом фемінізму та він вам не сподобався, це не означає, що на ньому треба поставити хрест. Можливо, це просто не ваш вид фемінізму на даному етапі життя.
Чому говорять, що у нас немає ніяких проблем із нерівністю? Ми так живемо і ми до цього звикли, не знаючи іншого досвіду.
Зовсім нещодавно у жінок не було навіть виборчого права чи права на освіту. І зараз, насправді, є багато речей, на які треба звертати увагу. Варто розмірковувати з позиції, чому хтось не може щось робити тільки тому, що вона жінка чи він чоловік? Наприклад, жінки не дуже бажані в армії. Це абсолютний нонсенс. Зараз ми бачимо велику кількість випадків, коли чоловіки, яких призвали, не вмотивовані бути там. І, з іншого боку, велику кількість жінок, які хочуть служити в армії, готові бути воїнами. Чому вони не мають право це робити?
Багато жінок, які служать на бойових посадах, за документами офіційно числяться як санітарки чи працівниці лазень просто тому, що жінка не можу бути десантницею чи гранатометницею. У XXI сторіччі це дуже дивно виглядає, коли ти не можеш бути кимось не тому, що ти не здатна до цього, а тому, що ти жінка.
Мені хочеться вірити, що зараз це достатній документ. Що наразі українці почали сприймати права людини як щось невід’ємне, як цінності, які необхідно відстоювати.
Чому чоловікам варто бути профеміністами? Безумовно, у цьому є переваги.
Коли пропонують “руку і серце”, у побуті, на жаль, про “руку” забувають. Найперший аргумент для чоловіків, щоб брати участь у домашніх справах — це що жінка звільняє час для себе. Якщо вона має поратися з усім сама, ввечері у неї елементарно не буде сил, у тому числі й на секс.
Найкраще я зрозумів це, коли посидів із маленьким сином вдома. До цього я теж думав, що жінка, яка перебуває у декреті, нічого не робить. Тепер у мене народилася ще одна дитина, я взяв місяць декретної відпустки. І от ми зараз вдвох, але все одно бувають моменти, коли ми не впоралися. Я навіть не уявляю, як жінка має усе встигати сама.
Потім ми дивуємося, звідки береться післяпологова депресія. Важко лишатися бадьорою, коли не висипаєшся. І тут вже не йде мова ні про який секс. Єдина ціль — вижити.
Коли стосунки тільки-но починаються, пара тішиться спілкуванням. Коли ж доходить до побуту, це часто зникає. Тоді питання: а ви точно разом, чи ви просто живете в одному приміщенні? Якщо ви вважаєте, що дружина повинна лише виконувати хатню роботу, подумайте про те, щоб найняти людину, якій будете платити за обслуговування. Якщо ж ви разом тому, що ви дорослі люди і хочете ділитися одне з одним, варто усе це робити разом.
Суспільство очікує, що дружина відмовиться від кар’єри та покладе себе на вівтар кухні, а чоловік стане гаманцем і буде заробляти більше, аніж дружина. Це велике психологічне навантаження. А враховуючи те, що чоловіки у нас не плачуть, це закінчується алкоголем, що, у свою чергу, призводить до того, що чоловіки живуть менше у середньому на дванадцять років.
Коли тато є, але він постійно відсутній, бо заробляє якісь шалені або не дуже шалені гроші, це негативно впливає на дитину.
Повертаючись до зарплат. Припустимо, чоловік втратив працездатність, і він залишається на утриманні жінки. А жінки у нас отримують маленькі зарплати. У чому ж проблема, щоб жінка заробляла так само і навіть більше? Кому було б погано, якщо б наш спільний бюджет збільшився за рахунок збільшення зарплатні жінки?
Мені здається, що у патріархальному суспільстві слід говорити із чоловіками для вирішення цих проблем. Ми усі зацікавлені, щоб більше чоловіків поділяли ідеї фемінізму, для цього треба виховувати хлопчиків в умовах рівності. Не говорити їм, коли вони плачуть, що вони дівчиська. Не жартувати при них про жінок за кермом.
Є така річ, як жіноча гендерна соціалізація — це те, як виховують дівчат. Хлопчаків масово віддають на шахові секції, а дівчат ні, а потім ми кажемо, що дівчина не може бути геніальною шахісткою. Так само і чоловіки бувають не здатні готувати просто тому, що їх не навчили.
На велику кількість побутових речей важливо дивитися крізь гендерні окуляри.
Фемінітиви важливі, бо дозволяють показати жінок у різних професіях. Адже є певні спеціальності, що вважаються “чоловічими”. Це часто стає ключовим у виборі фаху дівчатами, оскільки вони зростають, навіть не знаючи, що у цій сфері також можуть бути задіяні жінки, а отже, це не для них. На щастя, зараз кількість дівчат у технічних професіях зростає.
Українській мові притаманні фемінітиви, тут існує велика кількість суфіксів для їх утворення. І це той арсенал, яким варто користуватися.
Підтримку проекту надала Міжнародна громадська організація Internews.
