"Заходять якось у бар три білявки у міні-спідницях..." Дуже часто нам доводиться чути жарти про жіночу логіку чи жінок за кермом. Які стереотипи криються за ними та чим вони небезпечні? Чи звільниться колись від таких жартів український медійний простір? Як можна протидіяти такому гумору?
На ці питання відповідає координаторка кампанії "Повага" проти сексизму в медіа та політиці Ірина Славінська у нашому новому випуску подкасту "Update розібрався".
Слухайте подкасти Update в itunes, soundcloud або через "Подкаст плеєр" та слідкуйте за нашими оновленнями.
Припустимо, що існує такий жанр, як жарти про білявок, які постають в іпостасі дурненьких, непристосованих до життя людей. Часто цей образ також поєднується з образом сексуально розкутої жінки, яка може надавати сексуальні послуги в обмін на отримання певних вигід. Коли такі жарти розповідаються в неформальній атмосфері, вони навіть можуть виглядати смішними. Але проблема цих жартів у тому, що вони нормалізують своєрідне ставлення до жінок, як до якихось недолюдей.
Як це впливає на справжнє життя, можна побачити навіть у новинних сюжетах національних каналів, які не жартують.
Є також приклад того, як подібний образ може використовуватися навіть на рівні інституційному. На сайті Київського ДАЇ у 2014 році я прочитала поради для жінок за кермом, що в принципі вже доволі абсурдно. Порад для чоловіків за кермом на цьому сайті не було, бо чоловіки за кермом — це ніби люди, а от жінка — недолюдина, якій потрібно надати якісь особливі поради. Зокрема, там радили, яку білизну краще носити за кермом.
Я довго думала, звідки взагалі з’явилася ідея писати такі нісенітниці. І я згадала увесь цей великий архів тупих жартів про жінок за кермом.
У сексистських жартах є також складова, що стосується сексу. Суспільні стереотипи можуть формувати цілий кластер таких жартів, у тому числі й авторських: якісь скетчі, гуморески. Нещодавно мені довелося чути таку гумореску про жінку, що прийшла до шлюбної агенції, щоб їй знайшли чоловіка за кордоном. У кінці свого пошуку їй заявляють, що їй треба сплатити за послуги. За сюжетом, вона у відповідь показує свої пишні груди і видає щось на кшталт "Ось подивіться, яка я, ще невідомо, хто кому має платити".
Цей жарт очевидно апелює до торгівлі тілом, тут також додається взагалі контекст секс-туризму. Найбільше мене обурило у цьому тексті, що тут навіть йдеться про торгівлю людьми. Насправді, автор не уявляв цього, коли писав, але такий ракурс подачі жіночої героїні виходить з того, що це нібито нормально — така торгівля своїм тілом.
Плюс поруч із цим іде низка жартів про те, як виглядає жіноче тіло. Нещодавно в одному з гумористичних шоу я бачила жахливий скетч, у якому фігурує дуже тендітна жінка і розгортається каскад жартів про те, що її хлопець купує їй одяг у "Дитячому світі". Це, звичайно, жарти, що спираються на певний шаблон, як насправді має виглядати жінка. Так само вони нас відсилають до образу жінки, як дитини, неповносправної людини, об’єкта, що може лише приймати дари, і коли цей об’єкт подає голос, це подається, як щось дуже смішне.
Велика проблема сексистського гумору полягає у тому, що тут може бути безліч форм і відтінків, які насправді відсилають до одних і тих же патернів.
Ще один різновид — жарти про жіночу логіку, які складаються з якогось нібито суто жіночого погляду на речі. Коли ти мислиш нетипово, або виносиш якесь нехарактерне судження, або помиляєшся у чомусь, дуже легко, якщо ти жінка, отримати жарт, що у тебе така жіноча логіка. У цього жарта є дзеркало — коли ти робиш усе правильно, ти нібито робиш та дієш, як чоловік. І це є схвальне твердження, але насправді і те, і інше однаково погане, бо стверджує своєрідну ієрархію про правильне і неправильне мислення.
Поруч іде каскад жартів, що спираються на те, що доглядова, обслуговуюча домашня праця закріплена за жінками, і звідси йдуть такі твердження про приземлені думки жінок, що вони думають лише про прибирання, про те, як зробити борщ.
Не можна говорити, що до таких жартів жінки якось особливо сліпі, бо однаково погано те, що він смішить людей обох статей.
Є нормалізована у суспільстві, освячена стереотипами і нібито усіма розділена суспільна думка про те, хто така жінка, яка вона, які є характеристики, які існують межі відхилень.
Доволі часто, поки дівчина дорослішає та усвідомлює якусь відмінність від цієї норми, у багатьох існує якийсь період, коли вони вважають, що дівчата тупі, і дружать тільки з хлопцями. Тож можна легко пояснити, коли жінки жартують про білявок та домогосподарок, вони себе із ними не ототожнюють, вважаючи себе не такими та кращими. Зазвичай такий період через деякий час минає, коли приходить усвідомлення, що жартуючи про білявку, ти жартуєш про себе, незалежно від того, який у тебе колір волосся. Питання лише в рефлексії.
Я знаю чоловіків та жінок, які на певному періоді свого розвитку перестали використовувати ці жарти, тому що усвідомили, що вони образливі. І тут навряд чи є залежність від статі.
Якщо ми говоримо про відсутність сексизму в мові, раджу найпростішу вправу — дзеркало. Це те, що англійською називається reversibility test. Біля свого жарту ставиш дзеркало і замінюєш усі слова "жінка" на слово "чоловік". Якщо текст виглядає нормально, усе в порядку, якщо ні, значить, десь допущений сексизм. Наприклад, анекдот про тестя виглядає не так смішно, як про тещу.
Той факт, що у медіа присутні сексистські жарти, говорить про наслідки стереотипів, які є у суспільстві. Коли я веду недискримінаційні тренінги для журналістів та журналісток, то бачу, що існує не те що опір, а проблема у тому, щоб пояснити, що тут такого.
Є низка речей, які настільки укорінені, що є необхідність деконструювати якісь стереотипи чи меми та показати, що у них є проблема. Але це важко робити, коли тебе оточує нормальне ставлення, наприклад, до такого роду жартів.
Поруч із цим, медіа, відтворюючи ці стереотипи, підтримують їхнє існування.
Останнім часом медіа стають уважними до таких речей. Звичайно, я не говорю про гумористичні передачі, де справжній філіал пекла. На жаль, жодних позовів до суду з цього приводу ще не було, але мене дуже тішить, що зараз почали більше демонтувати сексистську рекламу. Усе більше людей переконується, що з сексистською рекламою є проблема, тому, можливо, скоро вони так само будуть помічати, що з сексистськими репортажами чи статтями так само слід боротися.
Передивляючись найдавніші епізоди серіалу Star trek, можна побачити багато сексистських моментів. Жінки там фігурують лише як об’єкти, яких цілують, вони носять дуже короткі міні-спідниці, і уся ця зовнішність дає дуже чітко дає зрозуміти, що роль жінок у цих кадрах — тішити погляд.
Але якщо подивитися на сучасні епізоди серіалу, які створюються зараз, то там є жінка-капітанка, у команді багато жінок. Будь-яка серія пройшла б тест Бедхель, адже там є жінки, які між собою говорять, і говорять не про чоловіків.
Приклад таких серіалів-довгожителів показує, що загалом медіа реагують на суспільні запити, треба тільки дати медіа це відчути. Мені здається, в Україні з часом це також зміниться.
Дуже важливим є не жартувати такі речі чи не сміятися разом з іншими, коли хтось так пожартував. Я припускаю, що у дуже приватних ситуаціях, коли ти у вузькому колі, де існує свій кодекс поведінки, може бути місце для найчорніших, найнеполіткоректніших жартів.
Але ти не можеш так сміятися над колегою або разом із іншими колегами, ти не можеш підтримувати насмішки над кимось зі свого оточення щонайменше із міркувань своєї безпеки. Немає жодної гарантії, що одного дня саме ти не станеш об’єктом цих жартів. Спробуй розірвати це коло, якщо не прямим опором, то хоча б не співучастю.
Якщо ти знаходишся у ситуації, коли на тебе спрямований жарт, який тобі є неприємним, найпростіший спосіб — сказати про це. Зараз ми говоримо про ситуацію, коли ти знаходишся не серед агресивно налаштованих людей, а у своїй команді чи родині. Як правило, люди схильні слухати незадоволення, і можна сказати про те, що тобі не подобається жарт, м’яко та спокійно. Іти на гострий конфлікт одразу не обов’язково.
Але якщо якийсь жарт регулярно повторюється, є сенс поговорити про це детальніше. Іноді люди можуть просто не розуміти, що тут такого. Довірлива розмова може допомогти, але у разі людей, налаштованих на певний конструктив. Зараз ми не говоримо про булінг.
Якщо це не допомагає, можна поговорити із кимось, хто стоїть вище на ієрархічних сходах. Звичайно, якщо у команді пресуються усі жінки і шеф є представником тих, хто таким чином жартує, це вже інша розмова — про токсичне середовище.
Підсумовуючи усе сказане, мені здається, найважливіше, що ви можете винести з цього підкасту — це ідея, що потрібно діяти. Не потрібно на будь-який анекдот подавати до суду, але ви можете самі так не жартувати чи не сміятися з цих жартів, не брати участь у колективних насмішках. А там, де у вас є інструмент, можна ним скористатися. Наприклад, зараз є багато можливостей поскаржитися на сексистську рекламу.
Підтримку проекту надала Міжнародна громадська організація Internews.
