«Настільки звично, що вже навіть не помічаєш» – так анонімна харків’янка пише про свій досвід кетколінгу.
У Канаді 80% жінок зазнавали домагань у публічних місцях, у Великій Британії 75% пережили публічні насильство чи домагання. Псує кетколінг життя й жінкам в Україні.. Про це свідчать історії дівчат, які збирає інстаграм-акаунт @catcalls_of_Ukraine.
Вербальні домагання, так само як і фізичні, порушують особисті кордони людини, тож реагувати на них буває складно. І це нормально! Ми зібрали сміливі стратегії, що допоможуть дати відсіч кривднику.
Зла Королева, мачуха Білосніжки, сатаніла на чарівне люстерко за те, що воно говорило правду. А Доріан Грей ховав свій потворний портрет на темному горищі, аби тільки не помічати власного паскудства. Лиходії уникають правди про себе. Для кетколерів вона – у їхніх комплексах та в реальних почуттях дівчат.
Ось як можна жбурнути правду в обличчя кривднику:
– Це не комплімент.
– Твої коментарі бридкі.
– Чхати я хотіла на твою думку.
– Шукаєш, чиїм коштом самоствердитися?
– Хіба я давала тобі слово?
– Ти не стаєш повноцінним, коли ображаєш мене.
Маша, активістка @catcalls_of_Ukraine, демонструє свої почуття й без слів: «Коли бачу чийсь масний погляд, то корчу пику максимальної огиди, нібито кажу: «Боже, ти що, мені підморгнув?» або «Фу, як ти смів мені усміхнутися?» Тішить бачити, як вони ніяковіють».
Анастасія розповідає, як вночі чоловік, підійшовши зі спини, запитав: «Що, страшно тобі?». Взагалі-то так, страшно, коли до тебе підкрадаються вночі. А від таких запитань ще страшніше видавати свій жах. Інші кетколери, що вважають свої слова компліментом, сподіваються на подяку чи радісну усмішку. У будь-якому разі, ці очікування хочеться зламати.
«Я пафосно повертаюся й кажу: «Повтори..?», – дивлячись прямо в очі. І в цей момент страшно стає їм» – ділиться досвідом Оля.
Інша тактика – віддзеркалити запитання кривдника.
– А трусики в тебе є?
– А мізки в тебе є? – пише Женя у коментарях в інстаграмі.
Активістка з Одеси Саша також конфронтує. Одного разу на фразу «Не хочеш посмоктати мій член?» вона відповіла: «А тобі його досі не відкусили?».
Ірен Зайлінгер 15 років бореться з насильством проти жінок і, зокрема, викладає феміністичну самооборону. Щоб захисти себе вербально, вона пропонує техніку трьох речень. Цей прийом добре спрацьовує проти тих, кому невтямки, що їхні «компліменти» справді дошкуляють.
Отож, кожна з трьох фраз коротка і проста. Перше речення описує поведінку кетколера. Тут важливо використовувати факти – так, аби навіть кривдник не міг їх заперечити. Друге речення апелює до твоїх почуттів. Їх знаєш тільки ти, тож кетколеру буде складно сказати: «Та годі тобі, ти ж насправді не нажахана!». Третє речення дає інструкцію: що саме має зробити кетколер, щоб змінити твої почуття.
Три речення – це простий ланцюжок: подія – почуття – вказівка.
«Ти щойно сказав, що хочеш зайнятися зі мною сексом. Я почуваюся у небезпеці. Раджу тобі не чіплятися до незнайомок з агресивними пропозиціями».
Або ж, якщо справа не дійшла до кетколінгу: «Ти витріщаєшся на мої груди. Це принижує мою гідність. Не дивись на мене і відійди в інший бік вагону».
Переклад на українську посібника Ірен про самооборону «Let’s shut down antifeminism! The verbal self-defence guide for feminists» читайте тут.
А якщо під час кетколінгу ти ніби закам’яніла? Мову відняло, а серце колотиться?
Дружнє сестринське нагадування: усі реакції на стрес – нормальні. У критичні моменти нами керує інстинкт виживання. Мозок пульсує сигналами «Рятуйся!» – і стає не до розмов з усілякими бовдурами.
Якщо тебе не почув кетколер, то нехай почують вулиці! Ти можеш заповнити анонімну форму та розповісти про свій досвід проєкту @catcalls_of_Ukraine. Активістки з різних міст України перетворять твою історію на вуличне мистецтво – напишуть її крейдою на асфальті.
А хочеш, можеш порефлексувати сама. Розповідай історії на вулицях свого міста та долучайся до інстаграм-флешмобу під хештегом #нідомаганням.
