"Я запихала в себе все, що було в квартирі". Як іжа спричиняє втрату контролю

Під час нападу переїдання якість, кількість і зміст їжі ігноруються, а її поглинання закінчується від відчуття переповненого шлунку.
1 1015 30.01.18 11:14
Ілюстрація
Ілюстрація / Oliver Sin

Часто переживання життєвих труднощів, неприємних емоцій, а також пригнічений настрій або дефіцит вражень люди заміняють їжею. Наслідком цього може бути переїдання, яке супроводжується втратою контролю.

Під час нападу переїдання часто якість, кількість і зміст їжі ігноруються, а її поглинання закінчується не за фактом насичення, а від неприємного відчуття переповненого шлунка.

Нерідко переїдання супроводжують вживання алкоголю та інші залежності.

Важливою навичкою в подоланні проблем емоціогенного переїдання є здатність розрізняти власні потреби і справлятися з тривогою.

"Наприклад, напередодні співбесіди, для того, щоб не відчувати страх і невпевненість вся увага звертається на солодке і таким чином ігноруються нестерпні почуття. Або ж, подружня пара, стосунки якої знаходяться у кризі. Замість того щоб поговорити і знайти нові можливості у відносинах, зустрічаючись – "заїдають" напругу і намагаються відтягнути неминучу розмову. І чим довше це відбувається, тим більше ситуація посилюється. Від разового "заїдання" такий спосіб стає звичною поведінкою. А їжа стає своєрідним "знеболювальним засобом". Переїдання, пов’язане з емоціями, досить часто зустрічається в ситуаціях міжособистісного стресу. І часто виконує функцію регуляції настрою і зниження напруги у відносинах. Можна сказати, що переїдання служить свого роду стратегією, яка замінює емоційний стан (наприклад, гнів) іншим, який викликає менше відрази чи тривоги (наприклад, вина)", - пояснює Тетяна Назаренко, психологиня.

Також переїдання може бути пов’язане з нечутливістю до голоду і насичення.

З одного боку - це фізіологічний процес, а іншого – наслідок нечутливості до своїх тілесних процесів та емоційних реакцій. Наприклад, перебуваючи в ситуації хронічного стресу складно залишатися чутливим і помічати "міру речей"- чого достатньо, а у чому є проблема (голод як фізіологічний, так і емоційний).

"У такому випадку необхідно докладати чимало зусиль, щоб знову навчитися розрізняти: коли хочеться любові, а коли шоколаду, коли самотньо і сумно, а коли є реальна потреба в їжі", - додає психологиня.

Втрата чутливості може з’явитися як реакція на несприятливі умови життя.

"Наприклад, в умовах примусу/насильства у стосунках. Для того, щоб не відчувати болю, людина, ніби "заморожує" свої відчуття і емоції. А їжа створює відчуття безпеки і відстороненості від ситуації. Проблему емоціогенного переїдання не можна вирішити обмежувальною поведінкою (дієтами, фізичними навантаженнями, зміною життя "з понеділка") Вона вимагає перетворення якості життя, пошуку нової форми душевного благополуччя. А також підтримки тих, хто готовий поділитися своїм досвідом і тих, хто готовий допомогти в цьому", - говорить Тетяна Назаренко.

"Зараз я прислухаюся до свого тіла"

Марія, 30 років

Коли сімейні стосунки почали псуватися, я зменшилася на 2 розміри. Я не відчувала голоду, у мене не було необхідності в їжі. Якщо мій чоловік мене не приймає, отже я некрасива, нежіночна, несексуальна. Мені було дуже важливо бути гарною для нього, а не для себе. Мені все рівно, як я виглядаю, куди я «йду» – у великий мінус, чи плюс.

Я відчувала вакуум всередині, ніби все підчистили. І поступово почала заїдати цю пустоту. Я запихала в себе все, що було в квартирі. Мені було все рівно що: сухарики, каші, вино. Їла упаковками макарони, а потімйшла блювати в туалет. Я почала опухати – від алкоголю, від їжі, від блювання. Були періоди, коли я розбивала дзеркала.

У мене не було роботи, я ні з ким не контактувала... У мене не було нічого.

Їжа була виправданням бездіяльності. Я об’їлась у мене немає сил. Фу, я об’їлась я не піду. Я перебрала зайвого, Я опухла і негарна, я не можу йти на проби. Я не піду на зустріч, краще я піду поїм, а потім знову поїм.

Коли я була з кимось, то намагалась не їсти. Я не могла їсти спокійно – просто закидала у себе їжу. Вона могла бути гарячою, не до кінця приготованою – я просто запихала в себе усі можливі продукти. Потім блювала, щоб знову їсти. Смаку я теж не відчувала. У мене не було менструації, мені приписали таблетки, від яких почались галюцинації: така подвійна реальність, відчуття якоїсь чорної кімнати з паралельним світом. Це стан, де немає необхідності вирішувати щось, не потрібно розбиратися з болем. Я нікому не вірила, нікого не підпускала до себе. Зрештою, я дуже втомилася від того стану, апатії, злості.

Я вдячна цьому досвіду за те, що він був. Це частина мого життя, частина мене. Врешті, я люблю своє тіло, я здобуваю себе, не поряд з кимось, а такою якою я є. Я пройшла курс корекції харчової поведінки. Мене ламало щоразу, коли я мала йти на зустріч, у мене була купа відмовок: не можу, не хочу, не треба, переїла, перепила. Я ніколи в житті не думала, що опинюся в такій ситуації, що сама дійду до дна.

Зараз я прислухаюся до свого тіла. Я дуже люблю бігати. Коли біжиш в одному ритмі, коли всередині відчуваєш що готовий на більше, коли включається тіло, – виникає відчуття, що ти просто злітаєш… це прекрасно!

В болоті так не зробиш. Там немає світла, радості, життя, бажання, любові. Є спокій, виправдання нічого не робити, є момент відпочинку. Там відсутнє задоволення. Я хочу тверду землю під ногами.

Історії жінок, які пережили розлад харчової поведінки взяті з проекту "Голоси". Це 12 відвертих історій про анорексію, булімію та переїдання, які спонукають до переосмислення цих розладів.

Ілюстрація
Помазанная на приключения. Расскажет куда пойти, что посмотреть, где отдохнуть.

Рекомендуем

follow follow