Часто переживання життєвих труднощів, неприємних емоцій, а також пригнічений настрій або дефіцит вражень люди заміняють їжею. Наслідком цього може бути переїдання, яке супроводжується втратою контролю.
Під час нападу переїдання часто якість, кількість і зміст їжі ігноруються, а її поглинання закінчується не за фактом насичення, а від неприємного відчуття переповненого шлунка.
Нерідко переїдання супроводжують вживання алкоголю та інші залежності.
Важливою навичкою в подоланні проблем емоціогенного переїдання є здатність розрізняти власні потреби і справлятися з тривогою.
"Наприклад, напередодні співбесіди, для того, щоб не відчувати страх і невпевненість вся увага звертається на солодке і таким чином ігноруються нестерпні почуття. Або ж, подружня пара, стосунки якої знаходяться у кризі. Замість того щоб поговорити і знайти нові можливості у відносинах, зустрічаючись – "заїдають" напругу і намагаються відтягнути неминучу розмову. І чим довше це відбувається, тим більше ситуація посилюється. Від разового "заїдання" такий спосіб стає звичною поведінкою. А їжа стає своєрідним "знеболювальним засобом". Переїдання, пов’язане з емоціями, досить часто зустрічається в ситуаціях міжособистісного стресу. І часто виконує функцію регуляції настрою і зниження напруги у відносинах. Можна сказати, що переїдання служить свого роду стратегією, яка замінює емоційний стан (наприклад, гнів) іншим, який викликає менше відрази чи тривоги (наприклад, вина)", - пояснює Тетяна Назаренко, психологиня.
Також переїдання може бути пов’язане з нечутливістю до голоду і насичення.
З одного боку - це фізіологічний процес, а іншого – наслідок нечутливості до своїх тілесних процесів та емоційних реакцій. Наприклад, перебуваючи в ситуації хронічного стресу складно залишатися чутливим і помічати "міру речей"- чого достатньо, а у чому є проблема (голод як фізіологічний, так і емоційний).
"У такому випадку необхідно докладати чимало зусиль, щоб знову навчитися розрізняти: коли хочеться любові, а коли шоколаду, коли самотньо і сумно, а коли є реальна потреба в їжі", - додає психологиня.
Втрата чутливості може з’явитися як реакція на несприятливі умови життя.
"Наприклад, в умовах примусу/насильства у стосунках. Для того, щоб не відчувати болю, людина, ніби "заморожує" свої відчуття і емоції. А їжа створює відчуття безпеки і відстороненості від ситуації. Проблему емоціогенного переїдання не можна вирішити обмежувальною поведінкою (дієтами, фізичними навантаженнями, зміною життя "з понеділка") Вона вимагає перетворення якості життя, пошуку нової форми душевного благополуччя. А також підтримки тих, хто готовий поділитися своїм досвідом і тих, хто готовий допомогти в цьому", - говорить Тетяна Назаренко.
Марія, 30 років
Коли сімейні стосунки почали псуватися, я зменшилася на 2 розміри. Я не відчувала голоду, у мене не було необхідності в їжі. Якщо мій чоловік мене не приймає, отже я некрасива, нежіночна, несексуальна. Мені було дуже важливо бути гарною для нього, а не для себе. Мені все рівно, як я виглядаю, куди я «йду» – у великий мінус, чи плюс.
Я відчувала вакуум всередині, ніби все підчистили. І поступово почала заїдати цю пустоту. Я запихала в себе все, що було в квартирі. Мені було все рівно що: сухарики, каші, вино. Їла упаковками макарони, а потімйшла блювати в туалет. Я почала опухати – від алкоголю, від їжі, від блювання. Були періоди, коли я розбивала дзеркала.
У мене не було роботи, я ні з ким не контактувала... У мене не було нічого.
Їжа була виправданням бездіяльності. Я об’їлась у мене немає сил. Фу, я об’їлась я не піду. Я перебрала зайвого, Я опухла і негарна, я не можу йти на проби. Я не піду на зустріч, краще я піду поїм, а потім знову поїм.
Коли я була з кимось, то намагалась не їсти. Я не могла їсти спокійно – просто закидала у себе їжу. Вона могла бути гарячою, не до кінця приготованою – я просто запихала в себе усі можливі продукти. Потім блювала, щоб знову їсти. Смаку я теж не відчувала. У мене не було менструації, мені приписали таблетки, від яких почались галюцинації: така подвійна реальність, відчуття якоїсь чорної кімнати з паралельним світом. Це стан, де немає необхідності вирішувати щось, не потрібно розбиратися з болем. Я нікому не вірила, нікого не підпускала до себе. Зрештою, я дуже втомилася від того стану, апатії, злості.
Я вдячна цьому досвіду за те, що він був. Це частина мого життя, частина мене. Врешті, я люблю своє тіло, я здобуваю себе, не поряд з кимось, а такою якою я є. Я пройшла курс корекції харчової поведінки. Мене ламало щоразу, коли я мала йти на зустріч, у мене була купа відмовок: не можу, не хочу, не треба, переїла, перепила. Я ніколи в житті не думала, що опинюся в такій ситуації, що сама дійду до дна.
Зараз я прислухаюся до свого тіла. Я дуже люблю бігати. Коли біжиш в одному ритмі, коли всередині відчуваєш що готовий на більше, коли включається тіло, – виникає відчуття, що ти просто злітаєш… це прекрасно!
В болоті так не зробиш. Там немає світла, радості, життя, бажання, любові. Є спокій, виправдання нічого не робити, є момент відпочинку. Там відсутнє задоволення. Я хочу тверду землю під ногами.
Історії жінок, які пережили розлад харчової поведінки взяті з проекту "Голоси". Це 12 відвертих історій про анорексію, булімію та переїдання, які спонукають до переосмислення цих розладів.
