Трансгендерність як частина ЛГБТ-спільноти в Україні уярмлена багатьма стереотипами. Один із них, пропагований авторитарними громадсько-політичними силами, виставляє ЛГБТ-спільноту "новітньою примхою, нав'язаною Україні ліберально-демократичним Заходом".
Така риторика, до речі, є слабко замаскованою калькою радянських та путінських традицій, коли до іменника "Захід" тоталітарна пропаганда майже завжди додавала прикметник "загниваючий".
Тож трансгендерність та ЛГБТ в цілому розглядають не як багатосторонні феномени, а як "нездорові примхи", народжені в демократичній, вільній, але "розбещеній" західній культурі. В радянські часи висловлювання "зажралися буржуї, от з жиру і казяться" тлумачило чимало культурних відмінностей.
Вкоріненість цього стереотипу в суспільній свідомості, консервована авторитетом традиціоналістського крила наукової спільноти, надзвичайно гальмує, щоб не сказати заморожує, культурологічні дослідження історії ЛГБТ в Україні. Особливо – в історичному аспекті.
