Колись у мене була подруга, після зустрічі з якою, я завжди почувалась гірше ніж до. Це при тому, що протягом нашого спілкування не траплялось нічого поганого, не було образ чи відкритої неприязні. Просто після спілкування — з'являлася подавленість, пояснити яку я не могла. Вже пізніше, на одному із тренінгів з комунікації я усвідомила: навіть такі неочевидні ознаки, як зміна енергії, можуть вказувати на токсичність стосунків із кимось близьким. З вами Тетяна Хміль, коуч та співавторка блогу про стосунки @pots.i.lunky, і сьогодні я хочу поговорити на тему токсичної дружби.
За запитом “токсичні стосунки” мудрий Google видає мільйони результатів. Та навіть попри це мільйони людей продовжують перебувати у стосунках, які їх руйнують.
Сутність токсичності у стосунках, неважливо, партнерські вони чи дружні, у негативному впливі на нашу психіку. І цей вплив ми можемо усвідомлювати або ні. Аналогічно тому, як ми не помічаємо токсичного впливу побутової хімії, цигарок та атмосферних викидів у великих містах, ми можемо не усвідомлювати, як спілкування з кимось руйнує нашу віру в себе, самооцінку та прагнення.
Численні технології вже дозволяють нам, до прикладу, вимірювати якість повітря, та як “виміряти” якість дружби, аби вберегти себе від токсичності?
Нижче кілька маркерів, які допоможуть тобі усвідомити, що з твоєю дружбою щось не те.
Це може виявлятись у зміні настрою, кількості енергії та типу думок, які переважають. Наше тіло — надчутливий механізм. Якщо воно сигналізує, що щось не так — значить щось не так. Неважливо, чи це подруга “навантажила” тебе своїми проблемами, чи ти, внаслідок вашого спілкування, “загрузла” у своїх. Твій стан - важливий сигнал, тому замість того, щоб його ігнорувати — рефлексуй:
“Чи часто трапляється так, що ти почуваєшся погано поруч із людиною?”
“Чи завжди із задоволенням ти чекаєш на зустріч, чи воліла б зайнятись чимось іншим?”
Дружба — це про партнерство.
Ти помічаєш, що дитяча дружба найчастіше виникає між однолітками? Це для того, щоб партнери почувались “на рівних”. Що неможливо, якщо одному надто часто потрібна підтримка, допомога, порада, гроші в борг...
Ключове слово тут не “допомога”, а “надто часто”.
Подруга/друг надто часто просить грошей у борг.
Подруга/друг надто часто скаржиться, просить допомоги, і проходять місяці й роки, а проблеми не вирішуються.
Подруга/друг надто часто просить надавати психологічну підтримку, особливо, коли це токсично. Наприклад, ти сам/сама не в ресурсі, але для близької людини “збираєшся докупи”, бо їй/йому — значно гірше.
Подруга/друг надто часто просить сприяти її/його кар’єрі чи допомагати із виконанням робочих завдань.
Сюди ж ситуації, коли подруга/друг просить “по дружбі” робити для неї/нього те, що ти робиш професійно. Так з’являються кейси, коли одному другу ти робиш макети, іншому сайт. І звісно, за ціною “для своїх”, або безкоштовно.
Працює ця штука, до речі, у дві сторони. Озирнись: можливо у тебе теж є подруга, бажання спілкуватись з якою з’являється в основному тоді, коли тобі погано, або щось потрібно?
За чоловіків чи жінок, за краще місце на роботі, за вищий заробіток. Та навіть за майстра манікюру.
Те, що ми порівнюємо свої результати з результати близьких людей — природно. Та друзі, вміють (або щонайменше намагаються навчитись) радіти результатам одна одної. Звісно, буває важко спостерігати, як наші прагнення, цілі реалізуються нашими близькими людьми. Та коли йдеться про дружбу — важливо вміти бачити в успіхах іншої людини не загрозу для себе, а можливість. А це вже відповідний майндсет потрібен — націлений не на “дефіцит”, а на можливості”.
Умовно, подруга отримує підвищення. “Дефіцитна” думка: “От, їй пощастило. Мені так ніколи не пощастить. І взагалі, що якщо вона забрала мій шанс?”. Думка, націлена на можливості: “О, круто, що хтось із мого близького оточення досягає успіху! Це означає, що і мої шанси на успіх зростають!”.
Конкуренція і заздрощі, пов’язані з нею, завжди руйнують стосунки.
Бо якщо ви конкуруєте, значить хтось таки буде в чомусь кращий. А коли так — то прийняти, що це не ти, буває ой як тяжко. Звідси — свідоме чи підсвідоме знецінення особистості чи діяльності подруги/друга, пошук у ньому/ній слабкостей, негативних сторін. За таких умов щирі, підтримуючі стосунки неможливі.
От є друзі, які ніколи не вислуховують. У спілкуванні із ними здається, що вони замовкають тільки для того, щоб дочекатись своєї черги говорити. Говорити про себе, звісно.
Про що б ти не розказувала/в, у неї/нього завжди буде більш важлива проблема.
Такі люди просто не здатні говорити ні про що інше, крім себе. І йтиметься не тільки про спілкування. Тут варто замислитись, чи така ваша дружба — це взаємний обмін, чи обслуговування нарцисизму іншої людини?
От є люди, які просто майстерно відкривають наші гірші сторони. Так, пригадую, у мене була колега — подруга, яка любила брудні плітки. От неймовірно злі, брудні плітки. Мені зазвичай до такого не було справи, та тільки не з нею. З нею я себе не впізнавала: говорила огидні речі й в процесі відчувала задоволення. А після спілкування — пригнічення, незадоволення та огидний післясмак того вилитого бруду.
Тому, якщо з подругою/другом ти часто робиш речі, про які потім шкодуєш, через які страждає твоя самоповага — варто замислитись.
Таке часто буває, коли дружба себе вже вичерпала, і зараз існує тільки на основі спогадів. Так буває із друзями дитинства, шкільними друзями тощо.
У спілкуванні, коли пригадуєте “ті часи” — здається контакт є. Та коли хочеться поговорити про теперішнє — стає незручно. По відчуттях — спілкування поверхневе, емоційної близькості не сталось. Було тільки спільне проведення часу. Якщо останнє і є ціль — окей. Та що, коли ти прагнеш емоційної близькості, але відчуваєш тільки спустошеність?
Коли у дружбі не реалізуються потреби — там починає з’являтись місце для токсичності. Тому втратити такого друга/подругу — не завжди найгірший варіант.
Інша крайність — це коли подруга/друг стає настільки “близьким/ою”, що наступає тобі на горло. Це варіанти, коли подруга знає краще за тебе, як тобі будувати стосунки. Чи коли друг, вимагає від тебе участі у його справах, які чомусь називає спільними. У такій дружбі — важко приймати самостійні рішення, а його/її думка може здаватись не менш важливою, ніж своя власна. Такі стосунки можна розпізнати за маркерами надто великої кількості разом проведеного часу, наявністю у вас “спільних” речей, одягу тощо. У форматі симбіозу друга хочеться назвати щонайменше “братом рідним”.
Якщо тобі в такому тісному контакті ок — чудово. Та зазвичай за руку з такою близькістю йдуть маніпуляції й почуття провини. Маніпуляції типу “ну ти ж мій друг/ моя подруга, значить ти повинен/повинна...”, чи “ти думаєш тільки про себе”. І на основі цього — почуття провини, коли не погоджуєшся, коли дружба не в пріоритеті, коли просто не співпадають плани чи інтереси.
У дружбі немає місця жалості, маніпуляціям і почуттю провини.
Читаючи статтю та аналізуючи свої дружні стосунки ти, можливо помітиш певні токсичні прояви. Та ні одна стаття не дасть тобі відповіді на питання чи варто продовжувати ці стосунки. Такі відповіді завжди всередині тебе. Тому так важливо перш за все прислухатись до своїх почуттів.
Коли у твоїй дружбі є речі, що неприйнятні для тебе, знижують твою самооцінку чи порушують кордони — про них завжди варто говорити відверто. Бо дружба — це про підтримку, діалог, чесність і можливість попри все залишатись собою і думати перш за все про себе.
Ці та багато інших питань, пов’язаних зі стосунками ми висвітлюємо в Інстаграм — блозі @pots.i.lunky. Підписуйся та отримай більше інформації про те, як будувати щасливі, ресурсні стосунки з партнерами, друзями та рідними.
