Я вважаю себе гедоністкою. Ви уявляєте, ніби я нюхаю кокаїн через 100-доларові банкноти з келихом шампанського в одній руці та з іншою рукою на м’язистому стегні незнайомця? Не починайте мене судити. Я знаю, що у гедонізма погана репутація, але, можливо, час це змінити.
Що як замість гарантованого шляху до руйнації гедонізм приносив би користь вашому здоров’ю? Якщо думати про гедонізм як про насолоду простими задоволеннями — палим листям в парку, моментами близькості з друзями чи обіймами із собакою — тоді для здоров’я він дійсно корисний. Якщо шукати і збільшувати кількість таких задоволень, можна покращити здоров’я та самопочуття.
Отже, звідки взялося наше уявлення про гедонізм і як ми можемо використати його для покращення нашого здоров’я і якості життя?
Загалом, гедоніст_ка — це хтось, хто намагається взяти все від задоволення і уникнути болю. Джордан Белфорт, якого грає Леонардо Ді Капріо у "Вовку з Уолл-Стріт", часто зустрічається як приклад еталонного гедоніста, чия заможність задовольняє його невгамовний голод до всього, що приносить задоволення.
Гедоніст-бот із Футурами — це ще один персонаж, який добре знається на тому, що приносить задоволення, й це не завжди перше, що спадає на думку.
Ці персонажі захоплюють, адже відмовляються від розумного, відповідального способу життя. Вони задовольняють свої апетити так, як ми не наважуємося. Вони не думають про наслідки, а ми очікуємо на них: що їхня печінка відмовить чи їхні життя розваляться, як це й має бути.
Але така поведінка краще описується словом розпуста — потурання тілесним, а особливо сексуальним задоволенням. Це не гедонізм.
Гедонізм бере свій початок від Платона та Сократа, але творцем бренду зазвичай називають давньогрецького філософа Епікура. Це був гедонізм, заснований не стільки на житті, сповненому потуранням примхам, а на помірних задоволеннях та повазі до інших.
Сьогодні є кілька поглядів на те, що таке гедонізм. Це пов’язано з дуже детальними філософськими суперечками про те, як ми маємо визначати задоволення.
Можливо, задоволення — це суб’єктивний стан насолоди. Це доволі широке визначення, але воно непогано описує наше повсякденне життя. Наприклад, я насолоджуюся доторками коханої людини, але так само я можу отримувати задоволення, якщо слухатиму музику, сміятимуся з друзями чи спокійно сидітиму в затишному кріслі після шаленого дня.
Так само як різні переживання можуть викликати схожі відчуття насолоди, однакові переживання можуть викликати в різних людей різні реакції — від надзвичайного задоволення до обурення.
Немає жодного стимулу, який викликав би у всіх однакову реакцію: задоволення — це взаємодія між стимулом і тим, хто його сприймає.
Якщо ви закриєте очі й подумаєте про момент, коли відчували задоволення, швидше за все ви згадаєте, як займалися сексом або їли щось смачненьке. Можливо, це спогад про келих чудового вина або про останні 50 метрів довгої приємної пробіжки.
І це ж чудові речі, правда? Сексуальне задоволення пов’язане зі здоров’ям і благополуччям. Наприклад, жінки, які кажуть, що вони задоволені своїм сексуальним життям, отримують вищі бали за показниками психологічного благополуччя та життєздатності. Кажуть, що келих вина час від часу захищає від деменції й серцевих захворювань, можливо, завдяки його антиоксидантним сполукам флавоноїдам. І всі знають про переваги занять спортом.
Принаймні, ці заняття допомагають… аж поки не починають шкодити. Багато речей, які зазвичай приносять нам задоволення, також можуть бути використані в ризикованих або шкідливих цілях.
Залежність, зловживання, безконтрольне й компульсивне споживання несуть ризик і шкодять, коли мова йде про активності, які за інших умов можуть бути приємними: вживання алкоголю та інших наркотиків, фізичні вправи й секс.
Може бути важко визначити межу, за якою те, що приносило задоволення, починає створювати проблеми. Але десь між тим, щоби час від часу випити банку пива й пити прямо в ліжку щоранку, ми проходимо той переломний момент.
Тоді задоволення вже не є мотивацією, і така поведінка не призводить до нього. Неконтрольований "голод" знищує задоволення, і найкраще, на що ми можемо сподіватися, — це полегшення. Без задоволення поведінка перестає бути гедоністичою.
Якщо прагнути до інтенсивного задоволення коштом інших аспектів життя, які приносять сенс і задоволення, це не зробить життя багатим і приємним. Це поставить його далеко за межі ідеї Епікура про помірні задоволення й самоконтроль.
Отже, зважаючи на те, що нам треба сплачувати іпотеку чи оренду і тримати все під контролем, яким може бути життя сучасного гедоніста?
Гедоністом може бути той, хто намагається максимізувати повсякденні задоволення, не забуваючи про інше. Я називаю це різновидом "розумного гедонізму". Насправді Епікур підкреслював просте, гармонійне життя без гонитви за багатством або славою.
Максимізація задоволення, на відміну від розпусти чи залежності, не повинна зосереджуватися на прагненні ще, більше, краще. Натомість ми насолоджуємося повсякденними задоволеннями. Ми смакуємо відчуття в процесі, використовуючи всі наші почуття й увагу, активно очікуємо на них і згадуємо про те, як це було.
Тому, якщо ранкова кава приносить мені задоволення, я можу зупинитися й насолодитися нею: вдихнути аромат і повністю зосередитися на її теплому, димчастому, гіркому смаку. Я концентруюся на тому, як вона гріє мої руки, як смакує, коли я роблю ковток, і на всьому розмаїтті відчуттів і смаків, які вона дає.
Вранці, перед кавою, я на неї очікую. Я уявляю, як це буде чудово. І пізніше, коли я йду по своїх справах, я можу зупинитися й подумати про цю каву, про те, наскільки вона була теплою й затишною, як вона смакувала й пахла.
Іншими словами, я можу зануритися в ці моменти: у передчуття, у пиття кави, у спогади про неї, і привернути до них всю свою увагу. Цей вид насолоди призводить до зовсім іншого й більш насиченого досвіду, ніж якщо б я розсіяно ковтала каву, намагаючись вести машину й розмовляючи по телефону.
Книга “Чому маленькі задоволення — це велика справа” обговорює, як оцінити повсякденні гедоністичні задоволення життя, такі як приємні текстури або запахи, без необхідності витрачати гроші на дорогі предмети або враження.
Концентрація на насолоді посилює задоволення, яке ми отримуємо від простих речей. За результатами дослідження, якщо люди присвячують трохи часу, насолоджуючись очікуванням, перед тим, як з’їсти шоколад, то вони схильні з’їдати менше.
Також увага допомагає перейти від приємних відчуттів до гарного самопочуття.
Стан задоволення пов’язаний зі зменшенням стресу. Тому коли ми відчуваємо задоволення, наша симпатична нервова система — вона запускає реакцію боротьби або втечі під час загрози, — заспокоюється. Насамперед, нас збуджує стимул, потім, якщо ми оцінюємо ситуацію як безпечну, у нас з’являються реакції, які зупиняють стрес, які ми відчуваємо як розслаблення.
Дослідження показують, що приємні емоції пов’язані з більш широким і творчим мисленням, а також із низкою позитивних результатів: кращою стійкістю, соціальними зв’язками, благополуччям, фізичним здоров’ям й довголіттям. Отже, задоволення робить наше життя не лише приємнішим, а й довшим.
Поглиблення щоденних задоволень можна використовувати в терапії, й цей метод працює для лікування депресії.
Одне з досліджень школярів показало, що якщо вони зосереджували увагу на приємних повсякденних подіях (їх просили вести записи у щоденнику), це призводило до зниження депресивних симптомів, а ефект зберігався три місяці.
Для підтримання дієти може бути ефективніше концентруватися на приємних аспектах здорової їжі, ніж лише на користі для здоров’я. Аналогічні підходи, ймовірно, будуть ефективними щодо фізичних вправ та інших видів поведінки, пов’язаних із користю.
Те, що ми знаємо про переваги такого роду раціонального гедонізму, ймовірно, лежить саме у цій площині. Ми тільки почали досліджувати терапевтичну цінність того, аби повністю зосередитися на задоволенні та максимізувати його.
Нам також відомо, що люди, які практикують зосередження на приємному досвіді, більш високо оцінюють власний добробут.
Особливо перспективною сферою є підвищення добробуту літніх людей. Здатність смакувати задоволення пов’язана з їх життєстійкістю, і позитивні переживання можуть допомогти відшкодувати негативний вплив самотності. Крім того, незалежно від стану фізичного здоров’я, здатність насолоджуватися асоціюється з більш високим рівнем задоволеності життям.
Насолоді можна навчити. В одному з досліджень розглядалися наслідки восьмитижневої програми, що сприяє підвищенню насолоди у людей, які проживають у громаді віком 60 років і старше. Програма знизила показники депресії, фізичні симптоми і проблеми зі сном, а також підвищила психологічне благополуччя й задоволеність життям.
А поки ми повинні позбутися думки про те, що задоволення — це легковажно або його треба соромитися. І стати першими послідовниками раціонального виду гедонізму. Ми можемо згадати Епікура й насолоджуватися простими задоволеннями, які ми звикли не помічати.
