Щоб краще зрозуміти, що таке політична міфологія і як саме вона здатна вплинути на поведінку людей, наведу приклад зі свого життя.
Якось на весіллі, яке відбувалось на Галичині, завітали гості від нареченого десь з під україно-російського кордону. Спочатку якимось переляканим поглядом вони дивились на присутніх. Проте згодом на їхньому обличчі почала з'являтись посмішка і вони почали розповідати, що усю дорогу намагались вивчити українські слова. Причиною такої поведінки вказали страх отримати по пиці на галицькому весіллі за вимовлене російське слівце.
Здавалось б кумедна ситуація, але насправді сумна. Люди потрапили під вплив політичного міфу про злого гуцула-бандерівця, що ходить із запнутою за пояс сокирою і б'є усіх від кого почує російську мову.
Власне, політичну міфологію використовують у своїх цілях й українські праві. Вони створюють міфи про феміністок з метою сформувати у суспільства негативне ставлення до жіночого руху.
Праві давненько вже узурпували право на патріотизм у країні і активно ним користуються.
У них якесь часом власне уявлення про любов до своєї країни, яка полягає у гучному вираженню своїх почуттів. Тобто носіння вишиванки, гучні патріотичні гасла, штовханина із правоохоронцями і розмовами про зраду країни. Всіх хто не вписуються у зазначені критерії вираження своєї любові до своєї країни, однозначно, не можуть бути патріотичними.
Тому досить часто можна почути від правих: "Феміністка - не патріотка". Тим паче, що їх добряче дратує, коли жінки говорять про порушення своїх прав чи виходять на акції протестів, щоб їх відстояти. Вони ж бо активні захисники патріархальних цінностей у суспільстві, які йдуть у розріз з рухом жінок за свої права.
Керуючись власним уявленням про патріотизм і наміром сформувати негативне уявлення у суспільства про феміністок, поширюють міф “феміністка не може бути патріоткою”.
Насправді, різниця полягає у способі вираження цих почуттів. Для когось патріотизм полягає не у носінні вишиванки і гучних патріотичних гаслах, а, насамперед, у прибраному за собою смітті на природі чи вчасній сплаті за спожиті комунальні послуги.
Це дуже нагадує міф про злого гуцула-бандерівця, що лише своїм виглядом із запнутою за пояс сокирою лякає російськомовне населення у Криму та на Донбасі.
Праві наділили феміністок зовнішніми страхітливими рисами, та протиставлять “справжню красуню”, що покоряється чоловікові.
Міф підкріплений ще й стражданнями феміністок через свою страшну зовнішність, оскільки вона стає на заваді особистого щастя.
Це радше внутрішній світ людини і усвідомлення того, що чоловік не може домінувати над жінкою тільки тому, що він народився чоловіком.
Власне, міф, який наділяє феміністок суто негативними внутрішніми якостями.
Суспільство прагнуть залякати, що жінки перестануть народжувати дітей і народ вимре. Для цього феміністок наділили такими якостями як не любов до чоловіків, дітей та сім'ї, а головною метою у житті для них поставили кар'єру.
Насамперед, слід розуміти, що кожна жінка як й будь-яка інша людина прагне й особистого щастя.
Тільки уявлення про особисте щастя у кожного своє. У правих - це самопожертва жінки за ради сім'ї. У феміністок - це часто поєднання сім'ї, саморозвитку і роботи.
Тобто, окрім, сім'ї, чоловіка і роботи - жінка прагне реалізувати себе у справі до якої лежить її душа.
Зрештою, від того наскільки хочуть народжувати жінки дітей залежить економічна ситуація у країні і поведінка самих чоловіків.
