Ефект від ЛСД досягається шляхом контактування зі слизовими оболонками, тому зазвичай речовину вживають перорально. ЛСД – дуже летка речовина, у разі зберігання у відкритій формі її ефективність зникає протягом декількох тижнів.
Середня доза для одного «тріпу» складає 80 мікрограм (1 мкг = 1 мільйон г). Кількість активної речовини в одній одиниці (марки чи паперу) коливається між 25 та 250 мкг, у рідкісних випадках – 800 мкг. Гофман вважав достатнім дозування з розрахунку 1 мкг/кг ваги тіла.
«Мікродоза» (
microdosing) – дуже маленькі таблетки (інколи з об'ємом у 2 мм), які ковтають. Психоактивна речовина спресовується у порошок, у рідкій формі наноситься на папір або прилипає у формі глазурі до мікротаблетки.
Увага: мікродози містять 2C-B частіше за ЛСД.
- від 25 до 50 мкг: порогове дозування для сприйняття слабкого тілесного та психічного ефекту.
- від 50 до 100 мкг: таке дозування зазвичай використовується на вечірках та має середній тілесний та психічний ефект.
- від 100 до 300 мкг: сильний тілесний та психічний ефект.
- 250 мкг: дозування Альберта Гофмана під час його першого ЛСД-тріпу.
- від 300 до 500 мкг: лише для досвідчених споживачок/ів. Дуже інтенсивний психоделічний досвід, галюцинації,
- від 500 до 1.000 мкг: дуже високе дозування, яке використовується у психоделічній терапії.
Ефект Спектр ефекту залежить як від сету (внутрішнього стану) та сетінгу (зовнішніх умов), так і від дозування, кількості активної речовини та частоти вживання.
Перші ознаки дії речовини починаються приблизно від 20 хвилин до 1 години (також і пізніше) та мають наступні прояви: неприємне відчуття у шлунку (нудота), поколювання шкіри, запаморочення, внутрішній неспокій, підвищення кров'яного тиску, температури тіла, пришвидшення пульсу і дихання. Повноцінне сп'яніння починається через 1 - 2 години.
Відбувається зміна сприйняття звуків, кольорів, відчуттів, спектр ефекту може бути інтенсивним, синестетичним (кольори сприймаються як звуки, звуки як смаки тощо). Збільшення креативності та асоціативних здатностей, фантазія стає яскравішою. Навколишній світ перетворюється на ілюзію: об'єкти можуть набувати різних оптичних форм або деформуватися, збільшуватись чи зменшуватись у розмірах, змінювати місцеположення. Люди та навколишній світ отримують нових значень та смислів.
Розгортаються речі та сценарії, які у реальності не існують – це псевдогалюциноз, що більшістю споживач(к)ами під час дії речовини усвідомлюється як такий. Втім, можливі і такі галюцинації, коли людина не завжди може відрізнити реальність від фаназії. Під дією ЛСД з'являється відчуття єднання з усім в одне ціле («океанічне самопоглинання»), відчуття глибинного розуміння «речей», «вищої реальності» та всепоглинаючої любові.
Також можливий bad trip: тривожне відчуття саморозчинення, відчуття загрози, страх не «повернутись», сприйняття себе як маріонетки, викривлене та відчужене сприйняття навколишнього середовища.
Типовий ефект: ейфорія, зміна сприйняття часу (усе відбувається швидше / повільніше), відчуження від себе, висока готовність до дій. Людина сприймає зовнішнє та внутрішнє дуже усвідомлено, надалі часто пам'ятаючи кожну деталь тріпу.
ЛСД приписують властивість «відкривати душу» (психоделічний ефект) – це вказує насамперед на те, що витіснені чи несвідомі переживання (негативні також) можуть бути актуалізованими.
При середньому дозуванні ефект зникає протягом 6 - 12 години, при високих – до 24 годин.
Спад ефекту супроводжується внутрішнім неспокоєм, водночас присутнє відчуття абсолютного щастя. Аналогічний ефект може бути досягнутий лише після декількаденної перерви.
Тривалість можливого виявлення в організмі ЛСД може бути виявлений у крові до 12 годин, у сечі – до 5 діб. Виявлення за допомогою сечі можливе лише у разі застосування радіоімунного аналізу – складної та дороговартісної процедури, яку застосовують у спеціальних лабораторіях. З 2015 року доступні також нові більш швидкі тести, які проводяться лише професіонал(к)ами. Позначка швидких тестів знаходиться на 10 нг/мл, отже вживання від 100 мкг ЛСД достатньо, аби результат тесту був позитивний.
