Чорна п’ятниця — неофіційна назва п’ятниці після Дня подяки в США, з якої починається традиційний різдвяний сезон розпродажів. За останні десять років із американської 24-годинної акції вони виросла у справжні сейли по всьому світу, що затягуються на тижні.
З легкої подачі рітейлерів, Чорна п’ятниця стала сприйматися споживачами як погоня за «найвигіднішими» пропозиціями та обов’язкова передсвяткова традиція.
Цікаво, що більш ніж половина з опитаних американців минулого року заявили, що пошкодували про свої покупки у ці дні. Покупок було здійснено на 189,6$ мільйона, що на 14 % більше, ніж попереднього року, а середній чек у цей день становив 361,9$.
Але є й певні зміни — бренди, які прагнуть підтримати репутацію стійких, все частіше не бажають асоціюватися з цим святом надмірності та споживацтва. А для екосвідомих споживачів можливість утриматися від покупок у цей день приносить не менше задоволення, ніж покупка з великою знижкою.
Fashion Revolution Ukraine — частина глобального руху за справедливу моду — зібрали 5 фактів про Чорну п’ятницю, які допоможуть зрозуміти її приховану суть й розібратися, чому утримання від покупок у Чорну п’ятницю може стати найкращим вибором для вашого фінансового та ментального здоров’я.
Сьогодні ми купуємо речі не тому, що вони нам дійсно необхідні, а тому, що хочемо ними володіти. Кордони необхідного розсунулись, ми втратили відчуття насищення, ми постійно перебуваємо у пошуку наступної — кращої, як нам здається, речі. Ми не насолоджуємося тим, що вже маємо, нашу увагу постійно захоплює щось нове. Та тільки-но ми починаємо ним володіти, воно втрачає над нами магічну владу, й наша увага вже прикута до чогось іншого — привабливого, крутішого, розрекламованого.
Імпульсивні покупки не залишають час на роздуми — потрібні нам ці речі чи ні.
Навіть найбільш помірковані та логічні із нас часом можуть втратити голову, побачивши червоний цінник. Відчуття вигідної покупки змушує нас забути про бюджет, фінансові зобов’язання та витрачати більше, ніж ми планували.
64% з опитаних американців заявили, що пошкодували про свої покупки на Чорну п’ятницю.
Кожна річ коштує не просто грошей, а має також й свою екологічну ціну. Вона залежить від того, як і з чого річ було зроблено, як далеко її транспортували та що з нею трапляється наприкінці її «життя».
Модна індустрія відповідальна за 2–3 % глобальних викидів парникових газів, який сприяє світовій кліматичній кризі.
Близько 63 % нашого одягу виготовлено з синтетичних волокон, таких як поліестер, акрил та нейлон. По своїй суті ці матеріали є пластмасою, а виробничий процес перетворення викопного палива на текстиль виділяє значну кількість парникових газів. Окрім цього, виробництво текстильних виробів щорічно використовує близько 93 мільярдів м3 води, що становить приблизно 4 % річного загального використання прісної води. А пестициди та інсектициди, які використовуються на посівах бавовни, суттєво шкодять екосистемі та біорізноманіттю Землі.
Якщо не змінювати одяг на новий тільки-но з’явиться «вигідна пропозиція», а носити його вдвічі довше, викиди парникових газів на його одиницю знизяться на 44 %.
У модній індустрії залучено понад 100 мільйонів людей. Більшість із тих, хто виготовляє дешевий одяг, й самі живуть поза межею бідності. Економічна нерівність постійно стрімко зростає. До прикладу: генеральному директору однієї із провідних модних компаній потрібно всього 4 дні, аби заробити стільки грошей, скільки заробляє жінка-швачка у Бангладеш за все своє життя (Oxfam, 2018).
У вартість футболки ціною 29 євро закладено всього 18 центів на оплату працівникам, які її виготовили (підрахували Clean Clothes Campaign).
Законної мінімальної заробітної плати в більшості країн-виробників одягу рідко буває достатньо, аби працівник міг на неї прожити. До прикладу: законодавчо встановлена мінімальна заробітна плата для працівників швейних виробів у Бангладеш становить 8000 так (еквівалент £73) на місяць. Однак згідно з даними Labour Behind the Label, існує розрив у 2–5 разів між мінімальною або стандартною заробітною платою та реальною вартістю життєво необхідних речей.
Практично всі маркетингові кампанії у Чорну п’ятницю зводяться до банального нагнітання: «тільки сьогодні», «унікальний шанс», «поки товар є в наявності». Це маніпулятивна пастка, яка змушує нас діяти нераціонально. Варто пам’ятати — у сучасному світі розпродажі проводяться кожні два-три місяці, а окремі знижки трапляються кожного дня, тож ніяких особливих причин поспішати з покупкою немає.
Чи не краще зважено та без поспіху приймати рішення про покупку тоді, коли дійсно виникає потреба, замість того, щоб купувати, коли цього очікують від нас рітейлери?
Радість від того, що ви встояли перед спокусою іноді не менша, ніж короткострокове щастя від покупки зі знижкою.
Для невеликих брендів, ціноутворення яких істотно відрізняється від великих рітейлерів, проведення розпродажів стає вимушеною акцією відповідності трендам споживання.
Очікування споживача щодо знижок постійно зростає, і маленьким брендам, які намагаються зберегти лояльність своїх клієнтів, іноді доводиться працювати «в мінус». Хоча вони набагато добріші до людей та планети, їм часто доводиться згортати бізнес чи перебувати на межі виживання. У той час, як власники компаній-гігантів очолюють списки найбагатших людей у світі.
Чорна п’ятниця насправді — чудова можливість придбати товари зі знижкою, але за однієї умови: якщо ця річ вам дійсно необхідна і ви готові заплатити за неї повну ціну. Якщо річ не потрібна вам за повну вартість, можливо, вона вам не потрібна зовсім. Найкращий спосіб зекономити на Чорну п’ятницю — не купувати нічого, натомість виділити час, аби прибрати мотлох зі свого життя, відремонтувати чи обміняти ті речі, які у вас вже є.
